Макроекономіка
Тема 1. Предмет і метод макроекономіки
1.1. Предмет і об'єкт макроекономіки
Макроекономіка - галузь економічної науки, що вивчає економіку як єдине ціле з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і забезпечення рівноваги платіжного балансу.
Макроекономіка вивчає фактичний стан національної економіки, на основі чого розробляються різні варіанти впливу на процес економічного розвитку. В основі вивчення макроеконо- міки знаходиться фундаментальне протиріччя між матеріальними потребами людей і економічними ресурсами, якими вони володіють для задоволення потреб.
Матеріальні потреби необмежені, а економічні ресурси для їхнього задоволення - обмежені. Це протиріччя розглядається не з позицій окремих суб'єктів економічної діяльності, а з позицій національної економіки в цілому.
Матеріальні потреби - це бажання людей володіти товарами і послугами, що приносять корисність. Матеріальні потреби пов'язані з економічними ресурсами, до яких відносять усі природні, людські і вироблені людиною засоби, що використовуються для виробництва товарів і послуг.
Економічні ресурси підрозділяють на: матеріальні ресурси (земля, сировина, капітал, копалини); людські ресурси (праця і підприємницька діяльність); капітал ("інвестиційні ресурси", або інвестиції).
У зв'язку з обмеженістю ресурсів досягти підвищення рівня задоволення потреб можна тільки підвищуючи ефективність використання всіх наявних ресурсів, тобто шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки. До основних напрямків підвищення ефективності національної економіки відносять:
1. Забезпечення повної зайнятості ресурсів, тобто залучення в економічний оборот усіх ресурсів, придатних для виробництва товарів і послуг: повна зайнятість працездатного населення, максимальне залучення в сільськогосподарське виробництво землі, повна завантаженість виробничих потужностей.
2. Досягнення повного обсягу виробництва. Під таким обсягом розуміють обсяг, при якому продуктивні можливості ресурсів використовуються найбільш повно і відповідно до їх виробничого призначення (рілля не може використовуватися під несільськогосподарські потреби, фермери не повинні забирати врожай косою якщо є комбайн, інженер не повинний працювати двірником).
3. Досягнення найбільш раціонального розподілу наявних ресурсів між виробництвом окремих видів продукції та між виробництвом споживчих і інвестиційних товарів. У першому випадку найбільша ефективність досягається за умови рівноваги між попитом і пропозицією при відсутності як надвиробництва, так і дефіциту, в другому - коли забезпечений баланс між поточними і перспективними потребами.
4. Зростання технічного рівня виробництва.
Результатом дії таких факторів, як збільшення зайнятості
населення і технологічний прогрес, є економічне зростання. Економічний зростання забезпечує збільшення обсягу виробництва, що наближує до розв'язання фундаментальне протиріччя між необмеженими потребами і обмеженими економічними ресурсами. Для забезпечення стійкого економічного зростання необхідно керувати циклічними коливаннями розвитку економіки.
Керування економічним циклом з метою забезпечення повної зайнятості ресурсів і досягнення неінфляційного економічного зростання здійснюється за допомогою інструментів мак- роекономічної політики: бюджетно-податкової (фіскальної) і кредитно-грошової (монетарної). Бюджетно-податкова політика здійснюється в основному урядом, а кредитно-грошова - Центральним банком.
Координація короткострокових і довгострокових цілей, вибір інструментів та розробка альтернативних стратегій фіскальної й монетарної політики є об'єктом дослідження в макроекономічній теорії.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 45 Повернутися на початок книги
