Соціально-політичне управління
Розробка масово-психологічної моделі соціально-політичного управління в працях Г. Лебона
Масово-психологічна модель соціально- політичного управління базується на знанні закономірностей формування та поведінки людини-маси, використанні цих закономірностей з метою нейтралізації руйнівних схильностей та намірів останньої. Саме тому в центрі дослідження Г. Лебона знаходиться з'ясування закономірностей масової поведінки як поведінки народів та натовпу. Під народом Г. Лебон розуміє штучні утворенні або історичні раси, які виникли внаслідок завоювань, міграцій та політичних змін у суспільстві. Народ відрізняє від натовпу деякий ідеал, що забезпечує єдність думок і почуттів його представників. Ідеал є визначальним елементом створеної народом цивілізації, — мистецтва, суспільні та політичні установи, вірування цементуються цим ідеалом та визначаються ним у своєму розвитку. Сам ідеал бере початок у психологічній єдності народу, в його душевному складі, який має таку саму стійкість, що й анатомічні особливості народу. Ця психологічна єдність народу є його своєрідною душею, яка утворюється невеликою кількістю основних, незмінних характеристик морального та інтелектуального плану, які у свої сукупності утворюють національний характер, деякий середній психологічний тип, що дає можливість визначити цей народ і який успадковується людьми, незважаючи на розбіжності їх соціального стану.
З інтелектуальної точки зору, вважає Г. Лебон, сучасні народи можна розглядати як своєрідні піраміди. Основою таких пірамід є темні маси населення, середньою щаблинкою — освічені верстви, і вищою — невелику, порівняно з рештою населення, групи, які визначають рівень країни на шкалі світової цивілізації. Хара- ктерною рисою нашої епохи, на думку Г. Лебона, є заміна свідомої діяльності індивідів безсвідомою діяльністю натовпу. Натовп протистоїть народу, але за певних умов може бути утворений з його представників. Зазвичай під натовпом розуміють просте просторове зібрання індивідів незалежно від їх національності, професії чи статі та тих випадкових факторів, що спричинили це зібрання. З психологічної точки зору, натовп — це не будь-яке зібрання людей, а лише таке, що породжує риси і якості, відмінні від тих, які характеризують індивідів, що утворюють це зібрання. У цьому випадку зібрання — це організований або одухотворений натовп, який діє як одна істота, оскільки почуття та дії окремих її складових набувають єдиного спрямування. Організований натовп визначається колективною душею, тобто не фактом випадкового знаходження багатьох індивідів разом, а зникненням окремої свідомої особистості та організацією почуттів і думок у певному єдиному напрямі. З цієї точки зору, вважає вчений, цілий народ може набути ознак натовпу, не будучи власне зібраним. Г. Лебон розрізняє два види одухотвореного натовпу: 1) гетерогенний натовп, який утворюється з різнорідних елементів та 2) гомогенний, — утворений однопорядковими елементами (клас, каста, секта).
Найбільш характерною рисою натовпу є те, що якими б не були індивіди, які утворюють натовп, якими б не були їх спосіб життя, заняття, розум, одного перетворення їх натовп достатньо для того, щоб виникла колективна душа, яка змушує їх відчувати, думати і діяти цілком інакше, ніж відчував, думав і діяв кожний з них наодинці. Причина цього, на думку Г. Лебона, полягає у тому, що в натовпі пов'язуються воєдино ті спільні риси національного характеру, що керовані безсвідомим і як такі притаманні більшості індивідів історичної раси. Саме тому, каже Г. Лебон, найбільш несхожі за своїм розумом люди можуть мати однакові пристрасті, інстинкти та почуття, які в колективі знеособлюються й спричиняють виникнення нових якостей, що властиві виключно натовпу і не зустрічаються в окремих індивідів. Це, за Г. Лебо- ном, обумовлює таке:
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 ... 96 Повернутися на початок книги
