Соціально-політичне управління
Складові механізму соціально-політичного управління
1. Організація соціально-політичного управління
визначається головною метою та сенсом останнього, а саме: вплив на людську свідомість та поведінку з метою легітимації (пояснення та виправдання, на думку П. Бергера та Лукмана) існуючого соціального та політичного порядку. Це зумовлює використання в практиці соціально-політичного управління таких методів забезпечення взаємодії його суб'єкта та об'єкта, як: інститут соціального контролю, соціальні норми і санкції та різного роду соціальні технології. Передусім, адаптаційні, психологічні та психофізичні.
Соціальний контроль — це спосіб саморегулювання системи, який забезпечує впорядковану взаємодію її елементів за допомогою нормативного (в тому числі й правового) регулювання. На думку Н. Смелзера, термін «соціальний контроль» стосується сукупності норм і цінностей суспільства, а також санкцій, які застосовуються для їх реалізації. Вихідними елементами системи соціального контролю є: індивіди (індивідуальні дії) та соціальні групи (соціальні дії). Соціальна дія, яка є реакцією на індивідуальну поведінку, виконує функцію соціального стимулу (позитивного чи негативного), який обумовлює характер наступних індивідуальних дій, наслідки яких слугують тепер реакцією на соціальні дії. Реакція соціального оточення на індивідуальні дії залежить в свою чергу від існуючої соціальної шкали оцінок, яка, будучи похідною від системи цінностей, ідеалів, життєвих інтересів і прагнень соціальних груп та суспільства у цілому, оформлюється як загальнообов'язкова та загальновизнана за допомогою моралі, права, політичної ідеології. Результатом функціонування соціальної шкали оцінок є категоризація індивідуального акта, віднесення його до конкретної категорії дій (соціально схвалений чи несхвалений).
Соціальний контроль має два аспекти: нормативний (норми та санкції) та психологічний (самооцінка і самосвідомість суб'єкта та сприйняття і оцінка суб'єктом соціальної ситуації).
Інколи соціальний контроль розглядається як контроль над девіантною, такою, що відхиляється від існуючих у суспільстві норм, поведінкою й вивчається у зв'язку з дослідженням установок людської поведінки, з'ясуванням контролюючої ролі неформальних груп, розробкою методів контролю над стихійною груповою поведінкою, коректуванням процесів соціалізації. В цьому сенсі соціальний контроль означає зусилля оточуючих, спрямовані на попередження девіантної поведінки, покарання девіантів чи їх виправлення.
Прийнято розрізняти формальний і неформальний соціальний контроль. Систему формального соціального контролю, як вважає Н. Смелзер, здійснюють організації та правила, покликані захищати порядок, а саме: правоохоронні органи, суди, психіатричні лікарні і т. п. Неформальний соціальний контроль характеризує невеликі соціальні групи й існує як: остракізм, насмішка та критика. Відповідно до Кросбі, існує чотири типи неформального соціального контролю: 1) соціальна винагорода (посмішки, заохочувальні кивки, посадове підвищення); 2) покарання (невдо- волений погляд, критичні зауваження); 3) переконання; 4) переоцінка норм — поведінка, яка вважалася девіантною, оцінюється як нормальна. На думку Т. Парсонса, методами як формального, так і неформального контролю можуть бути: 1) ізоляція; 2) відокремлення; 3) реабілітація.
Система соціального контролю у єдності його формального та неформального вимірів детально описана П. Бергером. Формальний вимір цієї системи представлений, на думку вченого, фізичним насиллям, включаючи загрозу його застосування, та економічним тиском. Неформальний — переконанням, насмішкою плітками, презирством та остракізмом. Єдність цих аспектів відображена П. Бергером за допомогою своєрідних концентричних кіл, які розходять від деякого центру максимального тиску на людину. Зовнішнє коло позначає тут політично-юридичну систему, які мають підкорятися всі. Наступне коло соціального контролю представлено мораллю і звичаями. Окрім цих кіл соціального контролю, в яких людина знаходиться разом з іншими членами суспільства, існують, на думку П. Бергера, й менш широкі кола контролю, зумовлені професією, сім'єю та особистими друзями індивіда. Ці кола характеризуються особливо могутнім впливом через ту роль, яку вони відіграють у процесі конструювання біографії людини.
1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 96 Повернутися на початок книги
