Соціально-політичне управління
Проблема соціально- політичного управління у контексті загальної теорії управління
1. Зародження науки про управління пов'язують з ім'ям біолога Л. фон Берталанфі, який висунув та обгрунтував ідею про «ізоморфізм», існування спільних властивостей (законів, структур) у різнорідних біологічних, технічних, соціальних, концептуальних та інших системах.
Сучасна наука про управління у своєму становленні пройшла два основні етапи, концептуальним оформленням яких стали класична школа управління або школа «наукового менеджменту» та школа «людських стосунків». Виникнення класичної школи управління пов'язане з іменами Ф. Тейлора, А. Файоля, Л. Урві- ка, Г. Емерсона, Г. Форда.
Основні положення теорій управління Ф. Тейлора викладені у його роботах «Управління фабрикою» (1903), «Принципи наукового управління» (1911), «Свідчення перед спеціальною комісією конгресу» (1912). Ці положення зводяться до таких: 1) створення наукового фундаменту для заміни попередніх, традиційних методів управління працею новими, наукове дослідження кожного з його елементів; 2) підбір робітників на основі наукових критеріїв, піклування про їх навчання та забезпечення «сердечної співпраці» з ними; 3) рівномірний розподіл праці та відповідальності між адміністрацією та робітниками. Головне завдання управління, на думку Ф. Тейлора, полягає у забезпеченні максимального прибутку для підприємця разом з максимальним добробутом будь-якого зайнятого на підприємстві робітника. Його вирішення передбачає вироблення та запровадження методів раціоналізації праці окремих робітників та виробничих підрозділів, перебудову організації процесу управління виробництвом загалом.
Система управління Ф. Тейлора базується на здійсненому ним розрізненні двох типів людей, а саме: людини першого класу та так званої середньої людини. Людина першого класу, вважає Ф. Тейлор, має виражену мотивацію та прагне як найшвидше виконати свою роботу, вона не витрачає час даремно й не ухиляється від виконання своїх обов'язків. Такі люди мають відбиратися для вирішення особливих завдань, а керівництво повинно надавати їм підтримку шляхом матеріального стимулювання їх праці, оскільки вони можуть набути ознак середньої людини. Остання сприймає мінімальну продуктивність праці як певну норму, яку вона не збирається перевищувати, тому її визначає так зване прикидання, яке може бути природним та системним. Природне прикидання існує як тенденція до розслаблення, полегшення навантажень, «схильність плестися повільною ходою». Системне прикидання означає зниження робітниками своєї продуктивності внаслідок недалекоглядної оцінки власних інтересів. Воно існує як спроба робітників приховати від своїх господарів дійсні темпи, з якими може бути виконана робота. Тому зазначає Ф. Тейлор, суттєвий дефект, притаманний всім звичайним системам управління, полягає у тому, що вони базуються на неуцтві та брехні. Той елемент системи управління, який є найбільш важливим для всіх її рівнів, — темпи роботи, — лишається досить не- визначеним, водночас він потребує розумного управління та контролю. Ця проблема, на думку Ф. Тейлора, може бути вирішена за допомогою принципу, який він назвав «систематичним та науковим хронометруванням». Кожна робота розбивалася на низку елементарних операцій, які хронометрувалися і фіксувалися. Результати хронометражу документувалися й на підставі цього визначалися стандартні часові норми для виконання тих чи інших робіт.
Окрім хронометрування, сприяти перетворенню середнього робітника на робітника першого класу мала програма «досягаючого працівника». Ця програма конкретизувалася Ф. Тейлором у таких принципах: 1) доручення кожному робітнику можливо вищого типу роботи, який є доступним для його вміння та фізичних особливостей; 2) заохочення кожного робітника до того, щоб він давав той максимум роботи, який доступний першокласному представнику його розряду, та прагнув до перевершення цього максимуму; 3) кожному робітнику, який працює у найвищому темпі першокласного працівника, слід виплачувати залежно від якості його роботи надбавку від 30 до 100 відсотків порівняно з робітником середнього типу.
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 96 Повернутися на початок книги
