Соціально-політичне управління
Кібернетика та управління
1. На сучасному рівні дослідження процесів
управління найбільш загальне поняття останнього вироблено кібернетикою. Кібернетика — це наука про процеси управління в складних динамічних системах, яка базується на теоретичному фундаменті математики і логіки, а також на застосуванні засобів автоматики, особливо електронних обчислювальних, керуючих та інформаційно-логічних машин. (Під складною динамічною системою розуміється система, стан якої змінюється й яка містить багато простих, взаємопов'язаних і взаємодіючих одне з одним систем і елементів). Основні ідеї кібернетики як особливої дисципліни були сформульовані в 1948 році Н. Вінером у книзі «Кібернетика, або управління і зв'язок у тварині та машині». Кібернетика узагальнила закономірності управління, яке відбувається в усіх відомих складних динамічних системах, й розкрила загальні риси, притаманні управлінським процесам незалежно від їх змісту. Зокрема було з'ясовано, що:
1) управління здійснюється не в будь-яких, а лише в досить складних рухомих системах, яким властива широка сітка нелінійних, причинно-наслідкових залежностей як динамічного, так і статистичного порядку; в системах, які здатні переходити з одного стану в інший. Таким системами є: біологічні та соціальні системи, а також штучно створені людиною системи автоматичних машин і механізмів;
2) управління має антиентропійний характер, тобто процеси управління дозволяють стабілізувати систему, зберегти її якісну визначеність, підтримати її динамічну рівновагу з середовищем, забезпечити вдосконалення системи і досягнення того чи іншого корисного ефекту. Враховуючи це, управління можна визначити як впорядкування системи, приведення її у відповідність до об'єктивних закономірностей, що діють у середовищі;
3) управління системою здійснюється не якимись надприродними силами, а самій системі внутрішньо притаманними факторами. Система є тому самокерованою системою, а управління як самоуправління. Кожна з самокерованих систем вміщує дві підсистеми: керовану і керуючу. Стосовно суспільства ці підсистеми отримали назву, відповідно, об'єкта і суб'єкта управління;
4) зберегти свою якісну визначеність і цілісність самокерована система може лише за умов обмеженого впливу як зовнішнього, так і внутрішнього. Цей вплив має бути не надто сильним, оскільки в протилежному випадку він може зруйнувати систему, але водночас достатнім, щоб процес управління міг здійснюватися. Такою достатньою формою впливу є інформація. Процеси управління таким чином нерозривно пов'язані з інформацією, а точніше з безперервною її циркуляцією;
5) найважливішим принципом і умовою ефективних процесів управління є принцип зворотного зв'язку. Згідно з цим принципом успішне управління може здійснюватися лише в тому випадку, якщо керуюча система буде отримувати інформацію про ефект, досягнутий тією чи іншою дією об'єкта управління, про досягнення (чи недосягнення) поставленої мети управління. Кібернетика показала, що зворотні зв'язки є законом функціонування будь-якої самокерованої системи, незалежно від її якісної природи, а процес управління є неможливим без наявності зворотніх зв'язків;
6) управління має цілеспрямований характер, оскільки в керуючу систему через канали зворотного зв'язку надходять сигнали про досягнення (чи недосягнення) мети; про отримання (чи неотримання) запрограмованого корисного ефекту;
7) вищою кінцевою метою управління, вираженою у найбільш загальному вигляді, є оптимізація функціонування системи, отримання можливо більш корисного ефекту за закладанням менших зусиль і витрат.
Заслугою кібернетики, таким чином, є розкриття нею найбільш загальних закономірностей управління. Ці загальні закономірності властиві й управлінню соціальними системами, тому їх не можна не враховувати у теорії та практиці управління суспільством. Однак кібернетика вивчає процеси управління лише з певного, — формального, переважно кількісного, — боку, безвідносно до змісту тієї системи, в якій ці процеси відбуваються. Кібернетичний аналіз поняття управління має бути доповнений соціологічним, змістовним аналізом, залежно від того, в яких конкретних сферах соціальної дійсності здійснюються процеси управління.
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 96 Повернутися на початок книги
