Методологія соціально-економічного дослідження
Методологічні основи соціально-економічного дослідження
2.1. Економічна свідомість і стиль мислення
Проблеми економіки, економічна наука вийшли на перший
план. Економіка — магістраль
у сфері наших інтересів. (магістраль — наукова абстракція, зручна для
прогнозування закономірностей економічної динаміки).
Першість
серед усіх економічних наук належить економічній теорії
(політичній економії). Політична економія як наука склалась у XVII ст. Вона є результатом тривалого
історичного розвитку економічної думки.
|
|
Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI—XVII ст. Саме тоді відбулося формування економічних систем, наукових шкіл.
Економіка дійсно по-праву посідає одне з провідних місць у сфері наших інтересів. Це наше життя, ми повинні їсти,
пити, вдягатися тощо. Отже, ми змушені
задовольняти наші потреби в цьому, а далі — у
політиці, культурі, спорті, туризмі тощо.
Необхідність задовольняти всі ці потреби спонукає нас до трудової діяльності, трудитися і давати користь іншим — це не лише шляхетно, але і вигідно. Якщо ми шахраюємо, ухиляємося від роботи, то й економіка буде шахрайською, рабською. Саме тому зараз багато уваги приділяється якостям людини: почуттю власної гідності, твердим знанням певної справи, твердості характеру, спроможності оперативно приймати науково-обґрунтовані рішення.
На етапі розв'язання проблем властивим моментом є збір необхідної інформації про ситуацію, у якій вона виникла. Головна мета цього етапу — пошук раціональних варіантів вирішення проблеми, ліквідація або усунення причини (джерел) їх виникнення, а також визначення напрямів їх подолання.
Всі ці дії залежать від творчих можливостей, здібностей керівника дослідження.
Поняття «творчий» притаманне людям, від природи обдарованим розумовими здібностями: поетам, науковцям, художникам. Але треба пам'ятати, що творчість притаманна людській діяльності в бухгалтерській справі, нормуванні, конструкторській справі, в живопису, музиці, в розробці організаційних рішень тощо. Дослідник Уеббер (R. A. Webber) вважає, що розглядаючи творчість як генератора ідей, ми знаємо про нього і багато, і мало водночас. Про творчість написано багато, але поки що немає єдиної інтегральної теорії. Це можна пояснити тим, що творчий процес — це прихована, незрозуміла неможливість для спостереження, яка не підглядає словесному опису навіть дуже творчої особистості. І тут же автор доповнює: «...творчість рідко проявляється як поодинокий промінь інтуїції. Це — цілий процес, який потребує обширного аналізу множини спостережень, щоб відокремити важливі справи від дрібниць».
Дослідник Ф. Гоубл (F. Goble) надав статистичні дані досліджень американських психологів. Спеціалісти дійшли висновків: тільки 2 % осіб віком 43—45 років вирізняються творчим виблиском. Стосовно семирічної групи цей показник складає 10 %, а у п'ятирічній групі — сягає 90 %. Такі факти дозволяють вважати, що «... всі люди народжуються з творчими здібностями, котрі дивовижно зникають в процесі їх підростання під впливом різних обмежень і бар'єрів». [62]. Тобто дорослі освічені люди, котрі в дитинстві мали можливість розвивати свої здібності, під натиском умовностей (у вигляді прийнятих у суспільстві домовленостей) суттєво втрачають свої здібності. А творчі процеси потребують дослідницької роботи, зміни способу поведінки, відмови від шаблонів, виходу за формалізований стан справ. Творча людина завжди прагне до практичної і економічної поведінки.
Множина творчих відкриттів є результатом нелегкої праці. Практика управлінської поведінки є основою щодо
поєднання творчих здібностей з масивом зібраних
факторів, тобто з фактографією.
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 68 Повернутися на початок книги
