Головна
     

Методика та організація наукових досліджень із психології

Ми не втомлюємося дивуватися з багатства ідей Аристотеля, за­буваючи, що ним зібрано і узагальнено створене багатьма дослідни­ками, які працювали за його програмами. Інші форми зв'язку піз­нання і спілкування затвердилися в Середньовіччі, коли домінували публічні диспути, що йшли по жорсткому ритуалу (його відгомони в процедурах захисту дисертацій). їм на зміну прийшов невимуше­ний дружній діалог між людьми науки в епоху Відродження.

У новий час з революцією в природознавстві виникають і перші неформальні об'єднання вчених, створені на противагу офіційній університетській науці. Нарешті в XIX ст. виникає лабораторія як центр досліджень і вогнище наукової школи.

Історики науки новітнього часу свідчать про виняткову ефек­тивність наукової творчості в невеликих групах учених. Енергією цих груп були народжені такі, що радикально змінили загальний склад наукового мислення.

Ряд основоположних пунктів в розвитку психології визначила діяльність наукових шкіл, лідерами яких були В. Вундт, І.П. Пав­лов, З. Фрейд, До. Льовін, Же. Піаже, Л.С. Виготський та інші. Між самими лідерами і їх послідовниками велися дискусії, які служили каталізаторами наукової творчості, що змінювала загальні поло­ження психологічної науки. Вони виконували особливу функцію в частках науки як форми діяльності, представляючи її комунікатив­не «вимірювання». Воно, як і особове «вимірювання», невіддільне від предмета спілкування — тих проблем, гіпотез, теоретичних від­криттів, з приводу яких воно виникає і розвивається.

Кажучи про соціально-психологічну обумовленість життя на­уки, слід розрізняти декілька аспектів. Особливості суспільного розвитку в певну епоху заломлюються крізь призму діяльності на­укового співтовариства (особливого соціуму), що має свої норми і правила. У нім когнітивне невіддільне від комунікативного, пізнан­ня від спілкування. Коли йдеться не тільки про схоже осмислення термінів (без чого обмін ідей неможливий), але і про їх перетворен­ня (бо саме воно здійснюється в науковому дослідженні як формі творчості). Спілкування в цьому разі виконує особливу функцію. Воно стає творчим.

Спілкування учених не вичерпується обміном інформацією. Ілюструючи важливі переваги обміну ідеями в порівнянні з обміном товарами, Бернард Шоу писав: «Якщо у вас яблуко і у мене яблуко, і ми обмінюємося ними, то залишаємося при своїх — у кожного по яблуку. Але якщо у кожного з нас по одній ідеї і ми передаємо їх один одному, то ситуація міняється. Кожний з нас стає багатшим, а саме — володарем двох ідей».

Ця наочна картина переваг інтелектуального спілкування не враховує головної цінності спілкування в науці як творчого проце­су, в якому виникає «третє яблуко», коли при зіткненні ідей відбу­вається народження нових шляхів і способів. Процес пізнання при­пускає трансформацію значень.

Якщо спілкування виступає як неодмінний чинник пізнання, то така інформація не може інтерпретуватися тільки як продукт зу­силь індивідуального розуму. Вона породжується перетином дум­ки, що йде з багатьох різноманітних джерел.

Реальний рух наукового пізнання виступає у формі досить на­пружених діалогів, що тягнуться в часі і просторі. Адже дослідник ставить запитання не тільки природі, але також іншим її випро­бувачам, шукаючи в їх відповідях інформацію (прийнятну або не­прийнятну), без якої не може виникнути його власне рішення. Це спонукає підкреслити важливий момент. Не слід, як це, як правило, робиться, обмежуватися вказівкою на те, що значення терміна (або вислови) само собою «нічого не значить» і повідомляє щось істотне тільки в цілісному контексті всієї теорії. Такий висновок лише част­ково правильний, бо неявно припускає, що теорія є чимось відносно замкнутим. Звичайно, будь-який термін позбавлений історичної достовірності поза контекстом конкретної теорії, зміна постулатів якої міняє і його значення.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  ... 188 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту