Методика та організація наукових досліджень із психології
Вступ
Наукове знання завжди відзначається послідовним і системним характером. Наука, на якому б ступені розвитку вона не знаходилася, тим і відрізняється від буденного знання, що є не простою сукупністю «відомостей» про навколишній світ, «набором» інформації, а складає певну систему знань. Наукове дослідження є цілеспрямованим пізнанням, результати якого виступають у вигляді системи понять, законів і теорій.
Відомо, що задовго до виникнення науки люди набували достатньо надійних знань про властивості і якості предметів і явищ, з якими вони стикалися в своєму повсякденному практичному житті. І зараз ми немало дізнаємося за допомогою буденного знання. Це свідчить про те, що наукове знання не відокремлене від буденного: і наукове і буденне пізнання зрештою прагнуть до досягнення об'єктивно-дійсного знання.
Нерідко, відзначаючи якісну відмінність наукового знання від буденного, забувають про зв'язок, що існує між ними, не враховують того, що наука виникла з буденного знання. Це не раз підкреслювали самі вчені. Правда, іноді при цьому допускається інша крайність, коли наукове знання розглядається тільки як вдосконалене буденне знання. Проте наука не є простим продовженням знань, заснованих на здоровому глузді. Вона представляє пізнання особливого роду зі своїми специфічними засобами, методами і критеріями. Перш за все на відміну від буденного знання, наука не обмежується знаходженням нових фактів і результатів, а прагне пояснити їх за допомогою існуючих гіпотез, законів і теорій або спеціально виробляє для цього нові теоретичні уявлення. Ця особливість науки дає можливість краще зрозуміти систематичний, послідовний і контрольований характер наукового знання. Дійсно, щоб пояснити те чи інше явище, необхідно мати в своєму розпорядженні певну теоретичну систему, або гіпотезу, з яких думка про дані явища виходить як логічний висновок. Але щоб отримати такий висновок, слід заздалегідь встановити логічний взаємозв'язок між різними думками, узагальненнями і гіпотезами, а найголовніше — мати в своєму розпорядженні такі закони, принципи, гіпотези або допущення, які можуть служити як посилання для логічного виведення менш загальних думок тієї чи іншої науки. Систематичний і послідовний характер наукового знання значною мірою обумовлений саме тим, що наука не просто реєструє емпірично знайдені факти і результати, а прагне пояснити їх. Точне оперування поняттями, думками і висновками дозволяє також краще контролювати результати наукового дослідження.
Проте ніяка систематизація і організація знання не складатимуть науки, якщо вони не супроводжуватимуться створенням нових понять, законів і теорій. Саме з їх допомогою якраз і вдається не тільки пояснити вже відомі факти і явища, але і передбачити факти і явища невідомі.
Довгий час у науковій літературі з теорії пізнання основна увага приділялася загальній характеристиці процесу пізнання, з'ясуванню його зв'язків з практикою, аналізу діалектики мислення, критиці ідеалістичних і метафізичних спекуляцій з цього питання. Особливостям наукового пізнання, засобам і методам дослідження в науці приділялося значно менше уваги. Проте, останніми роками положення в цій галузі помітно змінилося. Опубліковано чимало цікавих журнальних статей, брошур і окремих книг, присвячених проблемам логіки і методології наукового дослідження, а також тісно пов'язаних з ними проблемам психології і соціології наукової творчості. У працях розглядаються окремі аспекти теорії і методології наукового пізнання, але не аналізуються методи, які використовуються в реальному процесі дослідження в науці.
У запропонованому посібнику подається спроба розглянути основні проблеми методології наукового пізнання в галузі психології. При цьому головна увага звертається на аналіз тих прийомів, засобів і методів пізнання, за допомогою яких досягається отримання об'єктивно дійсних знань у науці. Хоча в різних науках існують свої, специфічні методи і засоби дослідження, це зовсім не виключає можливості і необхідності вивчення й оцінки таких засобів і методів дослідження, які є загальними для досить широкого класу наук. їх аналіз і складає завдання методології наукового пізнання. На відміну від психології наукової творчості, яка вивчає індивідуальні особливості пізнавальної діяльності вченого, методологія розглядає загальні закономірності рухів, побудови пізнання і зокрема специфічні засоби і методи, за допомогою яких відбувається наукове дослідження.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 188 Повернутися на початок книги
