Методика та організація наукових досліджень із психології
Первинною в розумінні природи науки є її дія на саму людину, на систему її інтересів, потреб і можливостей дій, в організації свого буття і свого вдосконалення. Наука не є щось зовнішнє стосовно суті людини, вона, ймовірніше, пов'язана, так би мовити, з самою її суттю. Наука виражається, перш за все, в потребах людини. Саме потреби, їх так чи інакше впорядковані системи визначають те, що можна назвати феноменом людини. Потреби людини надто різноманітні, ієрархічно організовані і історично багато хто з них оновлюється. У наш час прийнято виділяти три види основних потреб: біологічні, соціальні і потреби пізнання. Останню групу потреб, — як зазначають П.В. Сімонов, П.М. Єршов, — складають ідеальні потреби пізнання навколишнього світу і свого місця в нім, пізнання сенсу і призначення свого існування на землі як шляхом привласнення вже наявних культурних цінностей, так і за рахунок відкриття абсолютно нового, невідомого попереднім поколінням. Пізнаючи дійсність, людина прагне визначити правила і закономірності, яким підпорядкований навколишній світ. Його загадковість так важко переноситься людиною, що вона готова нав'язати світу міфічне, фантастичне пояснення, з метою позбавитися від тягаря невизначеності, навіть якщо це нерозуміння безпосередньо не загрожує їй небезпекою для життя.
Важливо відзначити, що потреба пізнання не є об'єднанням біологічної або соціальної потреб, а веде своє походження від універсальної, властивої всьому живому потреби в інформації. Останнє знаходить своє віддзеркалення, наприклад, в тому, що В.А. Енгель- гардт відносить до атрибутів життя. Якщо не визнавати прагнення до пізнання як базису потреб людини, то їх місце посядуть інші, допоміжні потреби, серед яких особливо агресивна воля до влади. «Поки ми не визнаємо, — пише Р. Башляр, — що в глибинах людської душі присутнє прагнення до пізнання, що розуміється як борг, ми будемо схильні розчиняти це прагнення в волі до влади».
Задовольняючи і розвиваючи потреби пізнання, людина робить можливим свій комплексний, цілісний розвиток. Наука створює ідеальний світ, систему ідеальних уявлень про світ, передуючи цим практичним діям. Тим самим наука характеризується низкою взаємодоповнюючих функцій в життєдіяльності і особистості, і суспільства. При загальній оцінці ідеального світу, світу знань особлива увага звертається на два аспекти. Перш за все, наголошується на тому, що залучення до наукової діяльності, залучення до сфери знань підвищує і загальну культуру людини. Як вказував О. Пуанкаре: «Людина не може відмовитися від знання, тому-то інтереси науки священні». Дана оцінка науки доповнюється її характеристикою як стратегічного ресурсу суспільства. «Як показник національного багатства, — пише О.Б. Мігдал, — виступають не запаси сировини або цифри виробництва, а кількість здібних до наукової творчості людей».
У розвитку науки втілена, перш за все, еволюція мислення людини, її інтелекту. Саме наука радикальним чином сприяє становленню і збагаченню абстрактно-логічного мислення, роблячи його все більш витонченим. Разом з тим природа людини далеко не зводиться тільки до розумової діяльності. Найважливішою характеристикою життєдіяльності людини є її емоційно-етичний аспект, уявлення про який втілені головним чином в мистецтві. Відповідно до цього взаємодію науки і мистецтва обумовлює якнайповніший розвиток людської особистості, принаймні, її духовного світу.
Історія науки знає немало видатних дослідників окремих галузей знань, але значно рідше зустрічалися вчені, які своєю думкою охоплювали всі знання про природу своєї епохи і намагалися надати їм системності. Такими були в другій половині XV століття і на початку XVI століття Леонардо да Вінчі, в XVIII — сторіччі М.В. Ломоносов (1711-1765) і його французький сучасник Ж.Л. Бюффон (1707-1788). А також наш найбільший природодослідник Володимир Іванович Вернадський (1863-1945) за складом думок і широтою охоплення природних явищ стоїть в одному ряду з цими великими ученими. В.І. Вернадський працював не набагато пізніше О. Гумбольдта, коли об'єм точних відомостей в усіх галузях природознавства невимірно зріс, стали абсолютно іншими техніка і методика досліджень, а багато наукових напрямів з'явилися вперше, значною мірою за ініціативою, або за активної участі В.І. Вер- надського. Учений був виключно ерудованим, він вільно володів багатьма мовами, стежив за світовою науковою літературою, листувався з найвидатнішими зарубіжними діячами культури. Це дозволяло йому завжди бути в курсі подій у науковому світі, а в своїх висновках і узагальненнях заглядати далеко вперед.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 188 Повернутися на початок книги
