Вступ до філософії
Тема 16. Культура і цивілізація
При вивченні питання "Поняття культури і цивілізації" варто звернути увагу на те, що поняття "культура" має багатовікову історію. Воно походить від латинського "спііпга" - догляд, обробка, оброблення, виховання, розвиток.
Уперше поняття «культура» ми зустрічаємо у давньоримського оратора Цицерона (106-43 рр. до н.е.). Під культурою він розумів доброчинний вплив, що має філософія на розум людини.
У середні віки культура асоціювалася з особистою досконалістю людини. Відродження (Ренесанс) культурною істотою вважає універсально розвинену, діяльну людину. В епоху Просвітництва (XVIII ст.) культуру розуміли як втілення розумного, того, що можна виміряти досягненнями наук і ремесел.
Починаючи з епохи Відродження поняття культури стає широко вживаним. При цьому культура осмислювалася як щось протилежне "натурі", тобто природі. Гердеру, який розглядав культуру як розвиток здібностей розуму людини, належить визначення культури як другої природи. Культура - це сукупність цінностей, створених людиною. Культура, як відзначив О. Флоренський, є мовою, що поєднує людство, середовище, у якому виростає особистість.
Коли говорять про культуру, мають на увазі щось цінне для людини не як фізичної, а як духовної істоти - цінності етичні, естетичні, релігійні. Їх називають духовними цінностями, а сфери їх функціонування - духовною культурою. Вони проникають також до сфери виробництва і побуту (наприклад, дизайн), тому існує також поняття "матеріальна культура". Матеріальну і духовну культуру поєднує те, що вони не тільки створені людиною, але й існують для людини, тобто культура втілює в собі не тільки працю, але й людську духовність.
Людина, як суб'єкт і наслідок культурного процесу, живе і розвивається в суспільстві, тому культура - це специфічно суспільний спосіб життєдіяльності і саморозвитку людини. Це не тільки сукупність результатів людської діяльності, але й сам її процес, а також істинні відносини між людьми.
Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксіологічній, семіотичній, нормативній.
Соціальна, чи гуманістична, функція виявляється в тому, що культура сприяє перетворенню, удосконаленню, гуманізації людини і відносин між людьми, а отже, - гуманізації суспільства. Пізнавальна функція реалізується так: через культуру людина отримує знання про світ, про саму себе і про інших людей. Крім того, самоусвідомлення будь-якої культури неможливе без інтересу до іншої культури і без спроби її зрозуміти, без діалогу культур. Аксіологічна функція виражається в тому, що культура визначає систему ціннісних орієнтирів у житті людини і суспільства. Семіотична функція (семіотика - вчення про знаки і знакові системи) полягає в тому, що культура закріплює через систему прийнятих у ній знаків і символів зміст її духовних і моральних цінностей. Нормативна функція знаходить своє відображення в тому, що всередині культури формується регламент спілкування між людьми, норми і характеристики їхньої поведінки.
Сучасна культура формується як структура, що складається зі способів життя, чи стилів життя. Існує загальний тип культури, який трансформується в різних шарах суспільства, часом доходячи в цих трансформаціях до протилежності. Тому будь-яка культура породжує свою антикультуру, яка є реальністю, в якій пануючі в суспільстві принципи не відкидаються, а виступають в іншій формі вираження, наприклад, патологічний стиль життя, соціокультура злидарства.
Поряд з поняттям культури у філософії, починаючи з XVIII ст., став широко вживатися відомий вже з античності термін "цивілізація" (від лат. civilis - цивільний, державний). Кожна цивілізація виникає на енергетичному полі культури. Цивілізації в історії могли так чи інакше наближатися чи віддалятися від культури, але ніколи не існували окремо від неї.
1 ... 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 119 Повернутися на початок книги
