Вступ до філософії
Тема 13. Суспільство як система, що розвивається
При вивченні питання "Поняття суспільного виробництва. Спосіб виробництва і його структура" належить звернути увагу на з'ясування положення, що існування суспільства неможливе без виробництва матеріальних і духовних благ.
Суспільне виробництво - це свідома, цілеспрямована діяльність суспільства з виробництва речей, ідей, відносин між людьми з метою функціонування і подальшого розвитку індивідуального і суспільного буття. Воно містить у собі два види людської діяльності: матеріальне виробництво, у процесі якого людина самостверджується практично, і духовне виробництво, яке є теоретичним буттям людини.
Пріоритетне положення в структурі суспільного виробництва посідає матеріальне виробництво. Матеріально-практична діяльність людей є цілеспрямованим, соціально-організованим процесом, за допомогою якого люди, застосовуючи знаряддя праці, перетворюють предмети природи з метою задоволення своїх потреб.
Основою матеріального виробництва є конкретний спосіб виробництва, який характеризує специфіку перетворення людиною речовини природи в суспільний продукт.
Спосіб виробництва є єдністю двох соціальних феноменів - продуктивних сил і виробничих відносин. Визначальною стороною цієї єдності є продуктивні сили. Продуктивні сили відображають ставлення людей до предметів і сил природи. Їх елементами є люди (з їх знаннями, досвідом і виробничими навичками), засоби виробництва (знаряддя, предмети праці й інфраструктура виробництва) і наука (яка сприяє скороченню потреб в сировині, робочій силі, часі).
Виробничі відносини - це відносини між людьми в процесі виробництва. їх структурними елементами є відносини: а) технологічні (виробничо-технічні); б) економічні (суспільно- виробничі), засновані на ставленні до власності на засоби виробництва; в) відносини обміну і розподілу (товарні, товарно- грошові). Головними при характеристиці економічних і товарно- грошових відносин є відносини власності.
Продуктивні сили і виробничі відносини перебувають у взаємодії. Основна функція продуктивних сил полягає в тому, що вони створюють предмети, які задовольняють різноманітні людські потреби. їх зростання потребує постійного зростання матеріального виробництва, рухає продуктивні сили, приводить до їх кількісного і якісного росту.
Виробничі відносини - це та суспільна форма, в якій відбувається організація і функціонування продуктивних сил. Продуктивні сили, будучи більш рухливим і активним елементом, відіграють визначальну роль у зміні виробничих відносин. Останні, маючи відносну самостійність, впливають на продуктивні сили, прискорюючи або сповільнюючи їхній розвиток. Ця взаємодія виражає загальносоціологічний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Зміст закону визначається так: певні продуктивні сили потребують суворо визначених, відповідних їх рівню розвитку виробничих відносин. Протиріччя, що виникають між ними, приводять до зміни способу виробництва.
Механізм дії зазначеного закону є різним для різних етапів розвитку суспільства. Соціальна практика переконливо показала, що він, власне, як і всі соціальні закони, виявляється у вигляді тенденції, тобто визначає основну лінію розвитку, не охоплюючи і не визначаючи безліч відхилень і випадків. Дія цього закону реалізується не автоматично, а через діяльність людей. На сторожі певних виробничих відносин (певної форми власності) стоїть ціла система соціальних інститутів. Приведення виробничих відносин у відповідність з рівнем і характером розвитку продуктивних сил реалізується через боротьбу різних соціальних сил.
При розгляді питання "Основа буття людського суспільства" належить знати, що, пояснюючи процес розвитку суспільства, мислителі так чи інакше повинні були відповісти на запитання: що є основою (базисом) суспільства?
1 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 ... 119 Повернутися на початок книги
