Вступ до філософії
Тема 10. Діалектика, її закони та категорії
При розгляді питання "Діалектика та її альтернативи" слід почати із з'ясування сутності діалектики.
Спочатку під діалектикою розумілося мистецтво вести дискусію, однак згодом в античній філософії визріло розуміння світу як вічного потоку, вічного процесу зміни, рушійною силою якого є боротьба протилежностей (Геракліт, Сократ, Платон).
Багато рис діалектики знайшли відображення у філософії Середньовіччя, епохи Відродження і Нового часу. Справжній же тріумф очікував ідею розвитку з кінця XVIII ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель).
Студенту слід знати, що діалектика - це вчення про універсальні зв'язки і загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання. Діалектика вивчає зв'язок і розвиток не в повному обсязі (інакше спеціальним наукам не залишилося б об'єкта для дослідження), а виявляє їхні загальні риси. Її завдання полягає в тому, щоб відтворити ідеальну модель розвитку в його загальних характеристиках.
Діалектика є не тільки теорією, а й методом мислення (пізнання). Вихідними принципами (лат. principium - початок, основа) діалектики як методу пізнання є такі: загальний зв'язок, розвиток, об'єктивність, всебічність, конкретність, історичність та ін. Ці принципи знаходять своє відображення в основних поняттях (категоріях) і законах.
Діалектика має ряд альтернатив. Альтернатива (фр. alternative - чергування) - наявність взаємовиключних можливостей і необхідність вибору між ними. Альтернативами, або антиподами, діалектики є метафізика і "негативна діалектика", еклектика і софістика, догматизм і релятивізм. Розглянемо деякі з цих альтернатив.
Аналізуючи співвідношення діалектики і метафізики, студенту варто пам'ятати про те, що діалектика розглядає універсально всеосяжні зв'язки, у той час як метафізика зливає, спрощує їх, зводить усе різноманіття їх до найбільш простих зв'язків одного типу, як правило, до механічного.
Софістика - свідоме використання неправильних доводів і вивертів, що зовні виглядають як правильні, тобто відбувається виривання окремих несуттєвих зв'язків із загального взаємозв'язку і взаємозалежностей об'єктивної реальності і здійснюється спроба представити їх як істотні, визначальні. Можна сказати, що софістика починається там, де діалектика як метод аналізу понять, що відбивають дійсність, поступається місцем мистецтву мовного конструювання.
Еклектика безпринципно, механічно поєднує несумісні між собою ідеї, зв'язки і відносини, претендуючи при цьому на об'єктивність і всебічність аналізу процесів і явищ. Нині еклектика поширена в роботах багатьох філософів і вчених різних напрямів. Поліваріантність, "клаптевість" мислення є досить типовими для постмодернізму, в якому навіть існує спеціальний термін - пас- тиш ("вільний політ", "клаптева ковдра", "усяка всячина", колаж, що складається з протилежних і несумісних ідей та поглядів). Техніка пастиша не визнає послідовності, логіки чи симетрії, ґрунтуючись на парадоксах і плутанині.
Переходячи до вивчення питання "Основні закони діалектики", слід знати, що основними законами діалектики є: закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні, закон заперечення заперечення. Ці закони були сформульовані Гегелем.
При розгляді закону єдності і боротьби протилежностей (закону діалектичного протиріччя) слід особливу увагу звернути на те, що процес розвитку здійснюється за допомогою вирішення протиріч, внутрішньо властивим усім предметам і явищам.
Будь-який розвиток проходить через три стадії: стадію тотожності (первісний збіг об'єктів за певними ознаками), розходження (наростаючої розбіжності об'єктів за деякими ознаками) і протилежності (незбіжні ознаки об'єкта, що виключають одна одну). Для протилежностей типовим є те, що вони одночасно: а) нерозривно пов'язані, б) взаємовиключають одна одну, при цьому не тільки в різних, а й у тому самому значенні, в) є взаємопрони- кними і, за певних умов, здатні до взаємопереходу. Взаємодія протилежностей породжує протиріччя (взаємне виключення ознак об'єкта, що передбачають одна одну).
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 119 Повернутися на початок книги
