Вступ до філософії
Тема 3. Філософська думка в Україні у XI - XXI ст
Вивчаючи питання «Філософські ідеї в культурі Київської Русі», необхідно усвідомити, що Київська Русь була першою східнослов'янською державою, в духовній культурі якої відбувалося становлення вітчизняної (власне, як російської, так і білоруської) філософської думки.
Давня культура слов'ян, що зберігала міфологічні погляди, і антична філософія, були істотно переосмислені візантійською християнською філософією. Власне, розвиток вітчизняної філософської думки набуває поширення лише після запровадження християнства. Саме візантійська християнська традиція стала тією основою, на якій складалася традиція філософська думка Київської Русі.
У центрі уваги української філософії того періоду була проблема людини і людської історії. Філософія розумілося не тільки як теоретизування, а й як практична мораль. Характерною рисою філософських шукань був діяльний аспект. «Мудрість не тільки слово, а й справи» - підкреслюється в «Ізборнику Святослава» (1073 р.).
Одночасно формується антропоцентристське розуміння світобудови. Людина - пан природи стоїть над природним Космосом, створеним Богом для потреб людини. Людина є центральною ланкою, що забезпечує спілкування між Богом і створеним ним світом.
При з'ясуванні сутності людини постала проблема співвідношення душі і тіла. На відміну від уявлень, що панували в західноєвропейській середньовічній філософії того часу, про абсолютне відчуження душі від тіла (тіло - «темниця душі»), мислителі Київської Русі підкреслювали органічну єдність у людині духовного і фізичного.
Важливим аспектом розуміння сутності людини та її пізнавальних можливостей було вчення про розум, почуття і волю, які спрямовані на пізнання Божественної істини і воєдино з'єднуються в серці. Серце є центром, завдяки якому здійснюється причетність до неземного, Божественного. Ці думки викладені в XI ст. митрополитом Іларіоном у «Слові про Закон і Благодать».
Характерною рисою творчості руських мислителів була її морально-етична спрямованість. Висловлювалася ідея виведення морального закону з акта створення світу Богом; ідея гріха і моральної відповідальності людини; стверджувалася думка про те, що за допомогою людських діянь можна покращити світ, очистити його від зла. Істотну роль для етичних поглядів мислителів Київської Русі мала розробка проблеми святості. Формується уявлення про святість як втілений моральний ідеал поведінки, що розуміється як жертвеність. При цьому хоча й проголошується християнське розуміння святості, увага акцентується на прагненні ствердити для людини святе царство на Землі.
Значне місце посідає історіософська проблематика. Однією із провідних характеристик погляду на історію був універсалізм, який проявлявся, зокрема, у тому, що історію кожного князівства включали до єдиної історії Землі Руської. Русичі розглядалися як представники єдиної спільності слов'ян, а історія слов'ян включалася в загальну історію християнського світу, що ототожнювалася з історією людства.
Таким чином, філософську культуру Київської Русі можна охарактеризувати як філософсько-релігійно-етичну, спрямовану на осмислення актуальних проблем громадського життя того часу.
Розглядаючи питання «Розвиток філософської думки в Україні у XV - першій половині XVIII ст.», слід звернути увагу на те, що наприкінці XV - на початку XVI ст. докорінно змінюється соціально-політична ситуація в Україні - Київська Русь остаточно втрачає державність. Україна увійшла до складу Польського королівства, Український народ розпочав важку боротьбу за політичне самовизначення і власне, існування як окремої етнічної та національної спільності.
Різке загострення релігійних конфліктів в Україні у XVI ст., позв'язане зі спробами окатоличити українське населення, зробило релігійну проблематику особливо актуальною. Соціальні, політичні та національні протиріччя українського життя того часу набули релігійної форми.
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 119 Повернутися на початок книги
