Вступ до філософії
Тема 31. Сутність культури та її ґенеза
Розглядаючи питання «Сутність та основні функції культури», необхідно звернути увагу на те, що людина може пізнавати навколишній світ лише в межах свого культурного середовища, яке визначає основні параметри її досвіду, сприйняття та мислення.
Культура має соціально-біологічну природу, оскільки, з одного боку, її формування відбувається за певних природних умов, а з іншого - вона містить механізми, що забезпечують стабільне існування соціуму та органічне входження людини в суспільство. Людина і культура є взаємозалежними системами. Людина творить культуру і водночас повністю в ній розчиняється. Культурне визначає особистісне, і навпаки. Проте культура функціонує неоднаково на суспільному та особистісному рівні.
На суспільному рівні основними функціями культури є наступні функції:
а) Комунікативна функція. Кожна культура виконує функцію накопичення, збереження та ретрансляції знань про людину і світ. Зростання знань та їх уніфікація сприяє розвитку культури, її збагаченню, а також встановленню міжкультурного діалогу. Культурні знання часто знаходять вираз в абстрактних символічних формах, що порушує ритм та механізм культурної ретрансляції, але водночас сприяє створенню глобального інформаційного простору, яскравим прикладом якого є всесвітня мережа Інтернет.
б) Аксіологічна (ціннісна) функція. Культурний розвиток має послідовний характер, в ході якого утворюються і закріплюються моральні норми та орієнтири, зразки традиційної соціальної поведінки, а також шкала цінностей. Наявність даних елементів забезпечує стабільність та єдність культури, що є особливо важли- вим в період інтенсивних соціокультурних змін, а також надає кожній культурі неповторності та унікальності.
в) Адаптаційна функція. В сучасному світі людина здебільшого пристосовується до соціальної та культурної реальності, а не до природи. Культура, у свою чергу, має низку механізмів, які спрощують та оптимізують процес пристосування людини до суспільства і культурного середовища.
г) Функція соціалізації. Певний тип культури породжує певний тип людини, і навпаки. Такий вплив культури є можливим завдяки процесу соціалізації (тобто виховання та освіта людини, засвоєння нею системи культурних норм, цінностей, а також певної системи знань). Особистісна свідомість завжди характеризується двома протилежними за своїми векторами тенденціями. З одного боку, - це прагнення відмежуватися від суспільства, від загальної маси, реалізуватися в повною мірою, виходячи з власних можливостей та потреб. Але, з іншого боку має місце прагнення «злитися з натовпом». І те, й інше неможливо без соціалізації, яка забезпечується саме через культуру. Культура є передумовою і мірою реалізації людської сутності.
д) Регулятивна функція. В межах культури існують різні типи соціальних об'єднань, які підтримують стабільність її розвитку і виконання комунікаційної, аксіологічної, адаптаційної та інших функцій. До таких об'єднань належать, зокрема, біосоціальні спільноти (рід, плем'я, сім'я), соціальні спільноти (союзи племен, родів) та соціально-політичні спільноти (держава, політичні союзи, міжнародні організації). Регулятивна функція культури структурує культурні елементи, що є особливо важливим за умови їх постійної диференціації і росту. Регулятивна функція реалізується через моральні, релігійні та правові цінності та норми.
На особистісному рівні культура виконує особистісно- атрибутивну, пізнавальну та світоглядну функції.
Отже, культура має біосоціальну сутність і виконує численні функції як на суспільному, так і особистісному рівні. Виділення окремих її функцій є умовним і слугує здебільшого для зручності її вивчення, оскільки культура є цілісною системою, всі функції якої тісно пов'язані між собою.
1 ... 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 119 Повернутися на початок книги
