Вступ до філософії
На етапі споглядання дух з'являється у вигляді мистецтва, на етапі уявлення - у вигляді релігії і на вищому етапі - у вигляді філософії. Філософія - це вершина світової історії і культури й кінцева стадія самопізнання - абсолютна істина.
Грандіозна філософська робота, здійснена Гегелем, привела його до висновку про розумність світу, яке він висловив у афоризмі: «Усе дійсне - розумне, усе розумне - дійсне». При цьому у процесі розумного розвитку ідеї переборюється зло і недосконалість світу.
Філософія Гегеля мала величезне значення для розвитку всієї духовної культури Європи. Але філософське осмислення світу не має межі. І гегелівська філософія була не тільки розвинута далі, але й піддана критиці.
Л. Фейербах (1804-1872) свою діяльність спрямував на критику християнської релігії, ідеалізму Гегеля й утвердження антропологічного матеріалізму. Він вважав, що для релігії й ідеалізму загальною основою є абсолютизація людського мислення, протиставлення його людині і перетворення в самостійно існуючу сутність.
Причина і таємниця релігії й ідеалізму знаходяться на землі. Людина як родова істота у своїй діяльності лише опосередковано пов'язана з ідеєю, із загальним, котре переважає над одиничним. Люди не розуміють, що ці загальні ідеї є їхнім же витвором, і приписують їм надприродні властивості, перетворюючи їх в абсолютну ідею Бога.
Щоб перебороти таке розуміння ідеї, треба зрозуміти людину з її мисленням як земну істоту. Предметом філософії мають бути не дух, не природа, а людина.
Людина для Фейєрбаха - це духовно-природна істота, найважливішою характеристикою якої є чуттєвість. Люди зв'язані між собою природними зв'язками насамперед почуттям любові. Разом з тим Фейєрбах нехтує дуже важливою особливістю людини - її соціальною сутністю.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 119 Повернутися на початок книги
