Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у виробничих підрозділах сільськогосподарських господарюючих суб'єктів
|
Рис. 5.7. Графік маржинального доходу |
фак тич но го або за пла нова но го об ся гу ви руч ки від ре алізації продукції, а також операційний важіль, або ліверидж — співвідно шен ня постійних і змінних ви т рат, що за без пе чує більший відсо ток зро с тан ня при бут ку, ніж відповідний відсо - ток зро с тан ня кількості про дукції.
Коефіцієнт маржинального доходу, запас міцності й операційний важіль (ліверидж) — важливі індикатори реагування при бут ку на зміну ви роб ле ної про дукції та ви роб ни чих ви т рат.
Бюджетування має свої позитивні та негативні сторони.
Переваги бюджетування полягають у позитивній дії на мотиваційний настрій колективу; координації роботи підрозділів і підприємства в цілому; можливості проведення аналізу бю д жетів та своєчас но го вне сен ня ко ри гу ю чих змін; удо с ко на - ленні про це су роз поділу ре сурсів; до по мозі керівни кам підрозділів постійно здійсню ва ти кон троль за ви ко ри с тан ням виробничих витрат. Головним недоліком бюджетування є великий обсяг облікової роботи, її складність та дороговизна си- с те ми бю д же ту ван ня, а та кож не доско налість ме то ди ки роз - поділу виробничих витрат. Тому метою подальшого нашого досліджен ня є роз роб ка мо де лей роз поділу за галь но ви роб ни - чих витрат та витрат на незавершене виробництво.
5.3. Контролінг виробничих витрат
Система контролю виробничих витрат за сучасних умов стає вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і господарюючого суб'єкту в цілому. Тому доцільно розглянути питання щодо використання такої системи в сільському господарстві України.
У практиці діяльності господарюючих суб'єктів та теоретичній спадщині, що було відмічено в першому розділі, є кілька методів обліку і контролю виробничих витрат (стандарт-кост, директ-костинг, нормативний метод, чекова форма контролю витрат). Вони відрізняються один від одного організаційно-правовими та методологічними засадами. Якщо перші з названих методів використовують як засоби для подальшого прийняття рішень, то че ко ва фор ма кон тро лю є, крім то го, ме то дом са мо - контролю з боку керівників і колективу підрозділу та засобом стимулювання за результати роботи колективу.
В узагальненому вигляді особливості зазначених методів обліку і контролю виробничих витрат подано в табл. 5.6 [66].
Ме то ди обліку і кон тро лю ви т рат на ве де но у міру їх роз - робки та впровадження у виробництво.
Нормативний метод обліку витрат, який почали впроваджувати в СРСР в 30-ті рр., суттєво не відрізнявся від стан- дарт-кост з ме то до логічно го бо ку. Ми по го д жуємось з точ кою зору Ю.Литвина та В.Олійника з цього приводу [58], які зазначають, що аналіз вітчизняної літератури, яка висвітлює за- ру біжний досвід ор ганізації обліку ви т рат ви роб ництва (зокрема роботи академіка М.Чумаченка [110], професорів М.Маргуліса [61], О.Мухіна [68], С.Сатубалдіна [90] і С.Сту- кова [96] та ін.) переконує, що, наприклад, в США немає жод- но го гос по да рю ю чо го суб'єкта, який не вів би облік за си с те - мою «стандарт-кост».
Хоча автори вбачають у цій системі відмінності від нашого нормативного методу, їх практично немає, адже цей метод рекомендований професором М.Жебраком в 30-ті рр., аналогічний методу «стандарт-кост», який діяв в ці роки в США [35]. Відмінності між «стандарт-кост» і нормативним методом, на наш по гляд, по ля га ють у по ряд ку зби ран ня та в ме то дах оп - ра цю ван ня інфор мації.
У ба га ть ох за рубіжних суб'єктах гос по да рю ван ня бух гал - терсь кий облік про во див ся в ціло му по гос по дар ст ву, ма те рі - али списували під час їх одержання від постачальника, був відсутній облік витрат за об'єктами калькуляції та підрозділами. Тому контроль за витратами здійснювали, як правило, порів- нян ням стан дарт них ви т рат з фак тич ни ми, але здебільшо го у
1 ... 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 97 Повернутися на початок книги
