Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у виробничих підрозділах сільськогосподарських господарюючих суб'єктів
Другий етап розвитку внутрішньогосподарського (управлінського) обліку почався в середині 30-х рр. і був пов'язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат, яка отримала назву «директ-костинг» та обліку за цен т ра ми відповідаль ності.
Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники, а й була орієнтована на калькулювання продукції для складання офіційної звітності та прий- нят тя по точ них уп равлінських рішень.
Практичне впровадження цього методу у США розпочалось у 1953 р. Пізніше він поширився у Великобританії — маржинальна калькуляція та Франції - маржинальна бухгалтерія [31].
Ця си с те ма бу ла опи са на в ме то диці каль ку лю ван ня ви т - рат виробництва на підприємстві Джонатаном Харрісоном у 1936 р. [106]. Він пропонував відокремлювати непрямі накладні ви т ра ти від зви чай них ви роб ни чих ви т рат з ме тою от - римання місячного звіту про прибутки і збитки, та визначення залежності прямих витрат від обсягу реалізованої продукції. Такий метод калькуляції витрат виробництва більш відомий під назвою калькулювання прямих витрат.
Си с те ма «ди рект-ко с тинг» ба зується на то му, що всі ви т - ра ти поділя ють ся на прямі і не прямі. Прямі ви т ра ти без по се - редньо відносяться на той чи інший вид продукції.
При цій системі собівартість калькулюється тільки на основі прямих змінних виробничих витрат; решта витрат — постійних виробничих і невиробничих покриваються за рахунок загального доходу підприємства. В процесі калькулювання виз на чається мар жи наль ний до ход. Досліджен ня си с те ми «директ-костинг» показали, що поділ витрат на постійні і змінні ґрунтується на ряді припущень, які необхідно враховувати при визначенні маржинального доходу і точки беззбитковості. Складність роз роб ки ме то ду точ но го роз поділу ви т рат полягає в тому, що витрати, які є змінними в одному випадку, в іншому можуть бути постійними. Кожний підприємець класифікує виробничі витрати на власний розсуд, що дає можливість маневрувати звітними даними за рахунок свідомого відне сен ня ча с ти ни змінних ви т рат до постійних. Так, при збільшенні суми постійних витрат розмір доходу підприємства змен шується, оскільки в си с темі «ди рект-ко с тинг» пос - тій ні ви т ра ти змен шу ють су му одер жа них до ходів.
Інтеграція внутрішньогосподарського і фінансового обліку є другою особливістю системи «директ-костинг». її суть полягає в тому, що записи на рахунках об'єднуються в загальну систему таким шляхом, що всі внутрішні операції внутрішньогосподарського обліку відображаються в Головній книзі. Звіти про виробничі витрати і звіти про прибутки та збитки регулярно подаються керівництву у вигляді залежності даних «витрати — обсяг — прибуток». Проте ця система має певні відмінності від фінансового обліку: по-перше, характер і ме та внутрішньо го с по дарсь ко го та фінан со во го обліку різні, тому об'єднувати їх недоцільно, адже в основу їх поділу по кла де но збе ре жен ня ко мерційної таємниці; по-дру ге, си с те - ма «ди рект-ко с тинг» пе ред ба чає поділ ви т рат за стат тя ми, пов'яза ни ми з внутрішніми тех но логічни ми опе раціями, не - обхідними для оперативного контролю з метою управління витратами; по-третє, в результаті обліку за даною системою виникає маржинальний дохід. Маржинальний дохід — це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Звіти про фінансові результати, що складаються на основі маржинального доходу, багатоступеневі. Вони мають не мен ше двох роз ділів: верхній по ка зує мар жи наль ний до хід, а нижній — чи с тий до хід в ціло му по гос по да рю ю чо му суб'єкту.
Третій етап розвитку внутрішньогосподарського (управлінського) обліку почався в середині 70-х рр. у зв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 97 Повернутися на початок книги
