Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у виробничих підрозділах сільськогосподарських господарюючих суб'єктів
Розділ 2. Методологія формування виробничих витрат та калькуляція собівартості продукції сільского господарства
2.1. Методологічні підходи до формування і розподілу виробничих витрат
Фор му ван ня ви роб ни чих ви т рат у сільсько му гос по дар - стві є ос нов ною функцією внутрішньо го с по дарсь ко го (уп - равлінського) обліку. Витрати виробництва — це визначена в гро шо во му ви разі вартість ре сурсів, ви ко ри с та них гос по да рю - ю чи ми суб'єкта ми про тя гом пев но го періоду з ме тою от ри ман - ня при бут ку.
М.С.Пушкар [84] визначає внутрішньогосподарський (управлінський) облік як систему обліку, яка пов'язана з деталізацією витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, що задовольняє відповідну систему управління.
В.В.Сопко, В.М.Пархоменко зазначають: «Внутрішньогосподарський (управлінський) облік — це облік, в якому формуються показники для різних внутрішніх і зовнішніх потреб: обчислення собівартості придбання матеріалів, виготовленої продукції, виконаних робіт, надання послуг, визначення витрат, роз ра ху нок доцільності ви ко нан ня робіт то що» [93].
Процес визначення собівартості одиниці продукції неможливий без визначення та розподілу витрат. Найбільш часто застосовуються чотири методи калькулювання: позамовний, попроцесний, нормативний і простий. Метод позамовної калькуляції полягає в обліку витрат за конкретним видом продукції, яка за мов ле на за до го во ром (на при клад, облік ви т рат на вирощення ячменю для комбікормового заводу). Попроцесний метод передбачає облік витрат на виробництво однорідної про дукції (на при клад, облік ви т рат на ви ро щенні зер но вих куль тур) за ок ре ми ми періода ми: не за вер ше не ви робництво, передпосівний обробіток, посів, догляд за посівами, збір урожаю. Нормативний метод обліку витрат здійснюється за нормами і фактичними витратами в розрізі статей витрат. Простий метод калькулювання передбачає облік витрат за фактичними витратами з урахуванням витрат на основну, побічну та супутню продукцію.
Контроль за зниженням собівартості продукції (робіт, послуг) і аналіз причин відхилень від плану найбільш ефективні тоді, коли дані ведуться в розрізі статей витрат за окремими ви да ми про дукції (робіт, по слуг), за місця ми ви ник нен ня ви т - рат та за сферами відповідальності. Процес калькулювання ви ма гає ме то дич но го вирішен ня таких питань:
♦ обгрунтування об'єктів калькуляції та калькуляційних одиниць;
♦ визначення переліку статей витрат та обґрунтування методики їх відображення;
♦ розподіл витрат між готовою основною, побічною продукцією та не завер ше ним ви роб ництвом;
♦ обґрунтування методики розподілу непрямих витрат між ви да ми продукції (по слу га ми);
♦ встановлення центрів витрат, доходів і сфер відпові- даль ності.
В залежності від технології і характеру продукції (товарів, робіт, послуг) об'єктами калькулювання можуть бути:
♦ одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) в даному господарюючому суб'єкті та його галузі;
♦ одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) за окремими про це са ми, стадіями;
♦ одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) в структурних підрозділах гос по да рю ю чо го суб'єкта;
♦ напівфабрикати.
З об'єктом калькулювання дуже тісно пов'язані калькуляційні оди ниці, які є вимірни ка ми об'єкту каль ку лю ван ня. Калькуляційні одиниці можуть бути обрані за такими ознака ми:
♦ натуральні — 1ц, 1 т, 1 м3, кг, л тощо;
♦ умовно-натуральні — 1 ум. ет. га, 1 умовна банка, 1 умовна голова;
♦ приведені одиниці — маса продукту в перерахунку на вміст ко рис них ре чо вин, спо жив них ре чо вин, на при - клад кормові одиниці;
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 97 Повернутися на початок книги
