Бухгалтерський облік
Облік зобов'язань
5.1. Визнання, оцінка та класифікація зобов'язань
Зобов'язання виникають внаслідок
здійснення підприємством господарських операцій, пов'язаних з отриманням кредитів,
а також товарів і послуг з відстроченням платежу. Майнові
відносини між суб'єктами господарювання, що виникають у результаті
здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов'язань.
Стаття 151 Цивільного кодексу України наголошує: «У силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку». Із цього визначення випливає, що в будь- якому зобов'язанні розрізняються:
• суб'єкти;
• об'єкти;
• зміст зобов'язання, що забезпечує індивідуалізацію зобов'язання у кожному конкретному випадку.
Суб'єктами зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Це:
кредитор — особа, якій належить право вимоги;
боржник — особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.
Кожний із суб'єктів зобов'язання має права й обов'язки, юридично однакове положення і не підпорядкований іншому.
У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший — виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'язання є водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов'язки одна перед іншою.
Об'єктом зобов'язання є те. на що спрямовані права й обов'язки суб'єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші. Отже, об'єктами зобов'язань є дії. Наприклад, у договорі купів- лі-продажу продавець зобов'язаний передати майно, а покупець — оплатити його.
Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора й обов'язки боржника. За змістом виділяють зобов'язання, спрямовані на:
1) тимчасове користування на підставі договорів майнового найму, найму житлового приміщення, безоплатного користування майном;
2) виконання робіт на підставі замовлення чи договорів про спільну діяльність або підряду;
3) надання послуг на підставі договорів перевезення, страхування, доручення, комісії;
4) сплату грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунка;
5) відшкодування втрат, заподіяних у результаті протиправних дій;
6) повернення безпідставно придбаного майна.
Переважна більшість зобов'язань виникає з договорів. Договір — це згода двох і більше осіб, спрямована на виникнення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків. Договори, угоди, контракти — основні документи, що передбачають права й обов'язки сторін Вони є підставами виникнення зобов'язань.
Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов'язань важливим є визначення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.
Так, у момент підписання угоди на поставку товарів виникає юридичне зобов'язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов'язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.
У бухгалтерському обліку зобов'язання реєструється лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може привести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.
1 ... 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 149 Повернутися на початок книги
