Бухгалтерський облік
З погляду балансової інтерпретації власності засновники формують перший розділ пасиву балансу господарства, в другому відображають забезпечення наступних затрат і платежів, а у п'ятому — доходи майбутніх періодів.
Другий, третій, четвертий та п'ятий розділи — це зобов'язання (довгострокові — третій, короткострокові — четвертий) перед контрагентами (постачальниками, банками, бюджетом, страховими компаніями тощо).
4.2. Визначення власного капіталу, його структура та призначення
Для початку господарської діяльності
будь-яке підприємство потребує власних джерел її фінансування. У момент створення
підприємства таку функцію виконує його початковий капітал, який за своїм
матеріальним складом є сукупністю активів, інвестованих
засновниками (учасниками). На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої
заборгованості, тому його власний капітал дорівнює вартості активів
підприємства.
Під час здійснення господарської діяльності підприємство вступає у відносини зі своїми контрагентами (постачальниками, підрядниками), утворюючи при цьому поточні зобов'язання за взаємними розрахунками та заробітною платою, а також перед державою — за податками. Крім поточних зобов'язань, підприємство може використовувати довгострокові залучені кошти (кредити, облігаційні позики тощо).
Таким чином, для визначення вартості власного капіталу (тобто капіталу, який належить власникам підприємства), необхідно вирахувати з вартості його активів суму зобов'язань підприємства:
Власний капітал = Активи підприємства - Зобов'язання підприємства
Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів підприємства, яка залишиться у власності його засновників (учасників) за умови погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення поняття власного капіталу.
Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які приводять до його зміни.
Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.
Власний капітал є основним початковим та
умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,
а також джерелом погашення збитків підприємства. Він є одним з найвагоміших
показників, що використовуються при оцінці фінансового
стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь
фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел
фінансування), а з іншого — ступінь кредитоспроможності
підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства
капіталом засновників).
Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов'язань підприємства, які не є складовими частинами власного капіталу.
Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений капітал і накопичений капітал.
1. Вкладений капітал — це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).
2. Накопичений капітал — це капітал, отриманий у процесі діяльності
підприємства. Він включає:
— капітал від
переоцінки —
додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у
випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку;
1 ... 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 ... 149 Повернутися на початок книги
