Бухгалтерський облік
Виробництво і розподіл сукупного продукту
обумовлюють процес обміну, який здійснюється
шляхом купівлі-продажу. Товарно-грошовий обіг зумовлює різні розрахунки між
підприємствами, організаціями, установами, фізичними та юридичними особами,
які контролюються бухгалтерським обліком.
Отже, предметом
бухгалтерського обліку є окремі сторони багатогранного
процесу розширеного відтворення: господарські факти,
явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також
джерел їх утворення. Так, на цукровому заводі
предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва і реалізації
цукру, на машинобудівельному підприємстві — процес виробництва
машин, обладнання тощо та їх відтворення.
Щоб правильно організувати діяльність
підприємства, треба знати, які засоби воно має, де
ці засоби розміщені, а також за рахунок яких джерел вони утворені і для чого
призначені. Відповідь на це питання дає науково обґрунтована класифікація засобів.
Групування господарських засобів здійснюють за двома ознаками:
1) за складом та розміщенням і їх функціональною роллю в процесі відтворення;
2) за джерелами їх утворення і цільовим призначенням.
Між господарськими засобами та їх
джерелами утворення існує тісний взаємозв'язок, який ґрунтується на рівності
засобів і джерел утворення цих засобів.
Бухгалтерський облік як органічна частина єдиної
системи господарського обліку ґрунтується на наукових основах — діалектичному
методі пізнання. Це означає, що всі засоби і процеси розглядаються
у безперервному русі, розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості.
Разом з тим бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свої, властиві тільки йому, способи дослідження, що обумовлені характерними особливостями його предмета.
Метод
бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийомів, за
допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.
Він складається з ряду елементів, таких як: документація і інвентаризація,
оцінка і калькуляція, система рахунків і подвійний запис, бухгалтерський
баланс і звітність.
1.2. Поняття про систему бухгалтерських рахунків та подвійний запис
Процес виробничої діяльності на підприємстві є складним і охоплює велику кількість господарських операцій. Одним із завдань бухгалтерського обліку, як зазначалося, є контроль і реєстрація змін, що відбуваються із засобами та предметами праці. Саме для систематизації даних про рух цих засобів використовують рахунки бухгалтерського обліку. Так, для кожної групи засобів, джерел і процесів відкривають окремий рахунок. Наприклад, для обліку основних засобів підприємства існує рахунок 10 «Основні засоби», для обліку товарно-матеріальних цінностей — рахунок 20 «Виробничі запаси» і т. д.
Що ж являє собою рахунок бухгалтерського обліку і як він виглядає?
Рахунок бухгалтерського обліку має вигляд своєрідної двосторонньої таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит» (з лат. debet — бути винним, credit — вірити). Схематично рахунок можна показати так:
|
|
На рахунку відображають всі зміни, які відбуваються в засобах чи джерелах (збільшення — в одній частині, а зменшення — у другій), а також наявність на початок і кінець звітного періоду.
Початковий стан засобів, або їх джерел,
називається «початковим залишком», або «початковим сальдо» (з італ. saldo — розрахунок,
залишок). Сальдо — це
різниця між підсумками записів по дебету і кредиту
рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець
звітного періоду.
Підсумок записів на дебеті і кредиті без включення до цього підсумку початкового сальдо має назву обороту по рахунку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 149 Повернутися на початок книги
