Головна
     

Фінансовий облік

Лекція 6. Облік заробітної плати

1. Заробітна плата та її регулювання

Процес регулювання оплати праці почався з 1991 р., коли було прийнято Закон України «Про підприємства в Україні» і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визна­чати розмір оплати праці.

У 1992 р. затверджено декрет КМУ «Про оплату праці», на підставі якого у 1995 р. прийнято Закон України «Про оплату праці», що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993 р. введено в дію Закон України «Про колективні дого­вори і угоди», яким передбачено порядок укладання угод і дого­ворів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

У статтях 43—46 Конституції України відзначено, що грома­дяни мають право на працю, відпочинок, соціальний захист, без­печні та здорові умови праці і заробітну плату. Питання оплати праці регламентують такі законодавчі акти, як «Кодекс законів про працю», Закон України (Про відпустки» та деякі інші.

Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1375/ 2000 р. схвалено «Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні».

Концепція підвищення рівня номінальної та реальної за­робітної плати ґрунтується на таких засадах:

-    встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового рівня;

-    впровадження зростання номінальної заробітної плати порівняно з підвищенням споживчих цін;

-    встановлення оптимальних різниць в оплаті праці між про­фесіями, рівнями кваліфікації, у посадових окладах між окреми­ми галузями економіки;

-    підвищення до 2004 р. частки оплати у валовому внутріш­ньому продукті до 50—55 %;

-   удосконалення механізму оподаткування заробітної плати через розвиток і впровадження ринкових механізмів регулювання заробітної плати;

-    перегляд платежів і зборів на соціальне страхування між працівниками та роботодавцями в оптимальних співвідношеннях;

-    визначення заробітної плати як ціни робочої сили, що фор­мується на ринку праці;

-   удосконалення механізму визначення фонду оплати праці працівників бюджетної сфери.

Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах ви­магає здійснення на державному, регіональному, галузевому рів­нях, а також на рівні підприємства організаційних та економіч­них заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, не­обхідно:

-    знижувати витрати матеріалів, енергії, палива, напівфабри­катів тощо;

-    переходити на погодинну оплату праці;

-    відновити нормування праці;

-    використовувати сучасні мотиваційні та стимулюючі ме­ханізми високопродуктивної праці;

-    збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;

-    підвищувати продуктивність праці.

На жаль, концепція має декларативний характер, неконкретна, навіть не вказаний строк, на який вона розрахована, та хто відповідає за виконання. Разом із тим у ній правильно відзначено, що підвищення платоспроможного попиту населення на товари і послуги сприятиме економічному зростанню виробництва, а від­мовлення функцій заробітної плати з розширеного відтворення робочої сили забезпечить поетапне наближення до реальної вар­тості робочої сили на ринку праці. Питання полягає лише в тому, за допомогою яких механізмів буде досягнуто зростання попиту населення та наближення оплати праці до її реальної вартості? На нього немає відповіді у прийнятій концепції.

2. Поняття про персонал підприємства й облік відпрацьованого часу

Однією зі складових виробничого процесу є наймані пра­цівники, які називаються персоналом. Від кількісного і якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати.

 

1  ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64  ... 114 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту