Фінансовий облік
Лекція 1. Облік власного капіталу та забезпечення витрат
1. Облік статутного капіталу
Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоби зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок в банку, виготовити печатку і штампи, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу тощо. Для цього треба авансувати гроші, які використовуються на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.
При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та фінансові ресурси, які в сукупності становлять статутний капітал. Крім нього в процесі діяльності підприємства нагромаджується інший капітал. У сукупності сума різних капіталів має назву власного капіталу.
Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.
Після утворення підприємства власний капітал може поповнюватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операцій фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні.
До власного капіталу належать:
- статутний капітал;
- пайовий капітал (у кооперативних організаціях);
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- вилучений капітал;
- неоплачений капітал;
- нерозподіленнй прибуток (непокриті збитки при поганій роботі).
До власного капіталу прирівнюється забезпечення таких витрат і платежів, які створюються за рахунок коштів підприємства і служать гарантією покриття деяких витрат підприємства:
- забезпечення виплат персоналу (створення резерву);
- інші забезпечення (гарантійний ремонт тощо);
- цільове фінансування.
Серед названих видів капіталу найважливіше місце належить статутному. На державних підприємствах статутний капітал включає державні кошти, виділені у постійне розпорядження і для використання у вигляді основних і оборотних коштів, виходячи з масштабів діяльності підприємства. На підприємствах недержавної форми власності статутний капітал формується з внесків засновників.
При створенні нового підприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмір виділених грошей, основних і оборотних коштів із детальним їх описом, звідки цей капітал і отримав назву статутного.
Статутний капітал не повинен змінюватися у процесі господарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» повинно відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення чи збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення змін до установчих документів та перереєстрації статуту підприємства.
Формування статутного капіталу на державному підприємстві оформляється записом:
Д 31 «Рахунки в банках» (на суму виділених грошових коштів);
Д 30 «Каса» (на суму готівки);
Д 20 «Виробничі запаси» (на закріплені матеріальні цінності);
Д 10 «Основні засоби» (на виділені підприємству основні засоби) та інші рахунки;
К 46 «Неоплачений капітал».
Одночасно на загальну суму виділених коштів утворюється статутний капітал:
Д 46 «Неоплачений капітал»;
К 40 «Статутний капітал».
При ліквідації підприємств з різних причин (в тому числі через банкрутство) складається запис на списання статутного капіталу:
Д 40 «Статутний капітал»;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 114 Повернутися на початок книги
