Управлінський облік
Незважаючи на очевидні переваги цього методу, він має досить обмежене застосування, зокрема, обмежується операціями розкрою таких матеріалів, як метал (листовий або прутковий), шкіра, тканини, пиломатеріали тощо.
Інвентарний метод ґрунтується на даних інвентаризації залишків невикористаних матеріалів, які зберігаються на робочих місцях. Фактичні витрати певного матеріалу визначаються за даними про вхідні залишки на робочих місцях, надходження зі складу (+) і залишками матеріалу на прикінці місяця на робочих місцях (-).
Нормативні витрати визначаються як добуток кількості виготовлених деталей і норми витрат на одну деталь. Відхилення визначаються як різниця між фактичними і нормативними витратами певного матеріалу за місяць. Недолік цього методу — знеособленість відхилень, для з'ясування їх причин треба застосовувати спеціальні аналітичні розрахунки. У зв'язку з цим для підвищення ефективності інвентарного методу пропонується визначати відхилення за якнайкоротші проміжки часу (подекадно, за п'ятиденками тощо).
Специфіка визначення відхилень за заробітною платою полягає в тому, що застосовуються, в основному, метод сигнального документування та інвентарний (розрахунковий) метод. Зокрема, сигнальні документи виписуються на різного роду доплати, що пов'язані зі зміною умов праці порівняно з передбаченими технологіями.
Інвентарний метод дає змогу визначити відхилення у разі, коли їх неможливо оформити документально. Крім того, він уможливлює перевірку повноти визначення відхилень за місяць у цілому. З цією метою за даними інвентаризації залишки незавершеного виробництва по окремих операціях і всю кількість випущеної продукції оцінюють за нормативами витрат основної зарплати і порівнюють з фактично перерахованою сумою прямої зарплати.
Відхилення від норм по статтях комплексних витрат, зокрема по загальновиробничих витратах, визначають за результатами роботи за місяць шляхом порівняння фактичних витрат з кошторисними після перерахунку змінної їх частини на відсоток виконання планових завдань. Кращі результати отримують у разі, коли помісячний контроль таких витрат супроводжується поточним контролем протягом місяця.
У вітчизняній практиці заведено класифікувати відхилення від норм витрат за різними ознаками (рис. 5.2).
Таким чином, у процесі застосування вітчизняного варіанта нормативного методу фактична собівартість випущеної продукції визначається за формулою:
|
Рис. 5.2. Класифікація відхилень від норм витрат |
5.2. Особливості складання нормативної калькуляції
Нормативний метод характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередній норматив калькулювання, тобто калькулювання собівартості обчислюєть- ся за чинним на початок місяця нормами витрати матеріалів й інших витрат.
Норма реально розраховується на основі технічно обґрунтованих норм витрати матеріалів й інших ресурсів, що, у свою чергу, установлюється відповідно до технічної документації на виробництво продукції. Норматив калькулювання використовується для визначення фактичної собівартості продукції, оцінки браку у виробництві й розмірів незавершеного виробництва.
Нормативи повинні безупинно підтримуватися на рівні останніх досягнень науки й техніки, шляхом їхнього систематичного перегляду, вдосконалювання методів визначення потреби підприємства в засобах виробництва й розробки технічно обґрунтованих норм витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії, часу.
Для розробки норм калькуляції на підприємстві створюється нормативне бюро, у якому складаються норми калькуляції, звіти про зміни норм, розрахунки й аналіз відхилення від норм.
1 ... 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 116 Повернутися на початок книги
