Головна
     

Управлінський облік

Отже, об'єктом обліку витрат і об'єктом калькулювання за цього методу є окреме виробниче замовлення. Його фактична со­бівартість визначається після виконання замовлення. До повного виконання замовлення всі витрати, які відносяться до нього, вва­жаються незавершеним виробництвом.

Позамовний метод застосовують як в основному виробництві у процесі виготовлення складної продукції (автомобілів, літаків, кораблів тощо), так і в допоміжних цехах — під час проведення ремонтних робіт тощо. Цей метод застосовується також у дрібно- серійному виробництві під час випуску заздалегідь визначеної кількості продукції.

Фактичну собівартість окремих видів продукції (замовлен­ня) визначають, як правило, після закриття (виконання) замов­лення. Якщо ж виникає потреба визначити собівартість части­ни виготовленої за замовленням продукції, застосовують умовну її оцінку. Зокрема, частковий випуск продукції може бути оцінений за плановою собівартістю цієї продукції або за фактичною собівартістю аналогічної продукції, яка випускала­ся раніше (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Облік витрат в умовах калькулювання за замовленнями

 

3.3. Облік витрат при передільній технології виробництва продукції

Передільний метод застосовується на підприємствах з одно­рідною за вихідною сировиною і характером технології масовою продукцією, яка виготовляється в результаті послідовних проце­сів, кожний з яких (або група яких) складає окремий самостійний переділ (фазу, стадію) виробництва. Це підприємства таких галу­зей промисловості, як нафтопереробна, металургійна, хімічна, скляна, порцеляно-фаянсова, виробництво будівельних матеріа­лів, текстильна, шкіряна, хутрова, цукрова, хлібопекарська, пиво­варна, м'ясна, молочна тощо.

Сутність передільного методу полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами (процесами) виро­бництва (навіть якщо з одного переділу можна отримати кілька видів продукції).

У зв'язку з тим, що у таких виробництвах процес створення готової продукції складається з кількох послідовних технологіч­но закінчених переділів, виникає необхідність визначення собіва­ртості не тільки готового продукту, а й напівфабрикатів, особли­во за умови, коли частина їх має бути реалізована на сторону.

У багатьох галузях промисловості, які застосовують переділь­ний метод, виробничі витрати обліковують у кожному переділі, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попе­редньому переділі. У зв'язку з цим калькулюють фактичну собі­вартість напівфабрикатів кожного переділу. Відповідно, напівфа­брикати власного виробництва входять до собівартості окремих видів продукції комплексною статтею, тобто собівартість проду­кції кожного наступного переділу складається із здійснених ним витрат і собівартості отриманих напівфабрикатів.

При цьому в багатьох випадках передача напівфабрикатів з переділу на переділ або на склад відображається на рахунках бу­хгалтерського обліку за фактичною собівартістю. Відповідно, ви­трати в незавершеному виробництві відображаються за місцями їх знаходження. Такий варіант передільного методу отримав на­зву напівфабрикатного (рис. 3.3).

У деяких галузях промисловості, незважаючи на те що облік витрат ведуть за переділами, собівартість кінцевої (готової) про­дукції визначають по виробництву в цілому, тобто без калькулю­вання собівартості проміжної продукції (напівфабрикатів). Це, в основному, стосується виробництв, де напівфабрикати викорис­товуються лише всередині підприємства і на сторону не реалізу­ються.

Рис. 3.3. Схема обліку витрат і калькулювання передільним методом (напівфабрикатний варіант)

 

1  ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42  ... 116 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net