Управлінський облік
Шостий і сьомий етапи: порівняння планованих і фактичних результатів і вживання заходів у разі їх розбіжностей.
Ці етапи відносяться до контролю й регулювання в рамках підприємства. Завданням контролю й регулювання є
коригування діяльності підприємства таким чином,
щоб поставлені завдання були здійснені.
Для контролю за результатами діяльності бухгалтерія складає звіти й подає їх менеджерам, які відповідають за прийняття рішень. У звітах особлива увага повинна приділятися показникам, які мають розбіжності із запланованими і на які менеджери повинні звернути увагу.
1.6. Еволюція управлінського обліку та його сучасні концепції
Дослідження Історичних аспектів управлінського обліку дає змогу виокремити чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію.
Перша стадія охоплює період від початку XIX століття до початку XX століття. До 1800 року підприємства були переважно невеликими й зорієнтованими на родинний бізнес. За таких умов не було особливих потреб в управлінському обліку, Управлінські рішення приймали безпосередньо власники підприємств.
Упродовж 1825—1925 років спостерігається збільшення кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку та управління.
Саме у цей період було розроблено більшість сучасних методів управлінського обліку.
Зокрема на текстильних фабриках уже на початку XX століття менеджери отримували інформацію про вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції та витрати на одного робітника.
Інформацію управлінського обліку використовували для:
— контролю та підвищення ефективності;
— прийняття рішень щодо ціноутворення й асортименту.
Інформація стосовно продуктивності праці вможливлювала
прийняття рішень щодо додаткової винагороди найпродуктивнішим робітникам та вдосконалення технологій.
Інформація про витрати допомагала менеджерам приймати рішення щодо доцільності придбання нового устаткування, встановлення ціп для поточного продажу та спеціальних замовлень, визначення рівня оплати праці тощо.
У свою чергу, підприємства залізничного транспорту в період 1850—1870 років розробили систему витрат, яка забезпечувала інформацію про витрати на 1 тонну перевезень різних вантажів для різних географічних сегментів та співвідношення операційних витрат і доходу підприємства.
На початку XX століття на сталеплавильних підприємствах, якими володів і управляв Ендрю Карнегі, було впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергії та праці на одиницю продукції.
Таку інформацію використовували для оцінки діяльності менеджерів, майстрів і робітників, контролю якості та рецептури матеріалів, прийняття поточних управлінських рішень.
Вагомий внесок у розвиток управлінського обліку зробили відомі американські компанії Du Ропі і Generel Моїоге.
Компанія Ви Ропі була прототипом вертикально інтегрованої організації. Для управління діяльністю різних
підрозділів (дивізіонів) вище керівництво компанії запровадило систему
операційних і капітальних бюджетів. Щоденно й щотижня інформація про продаж, оплату праці та виробничі витрати надходила із
заводів і відділень у головний офіс компанії. Вище
керівництво компанії використовувало цю інформацію
для:
♦ координації діяльності;
♦ моніторингу ефективності виробництва та продажу;
♦ планування збільшення обсягів різних видів
діяльності;
♦ оцінки й контролю результатів трьох основних
операційних підрозділів (виробництва, збуту і
постачання).
Для оцінки діяльності було розроблено показник прибутковості інвестицій, що забезпечував взаємозв'язок прибутковості продажу й оборотності активів.
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 116 Повернутися на початок книги
