Симулякри і симуляція
Коли реальне більше не є тим, чим воно було, ностальгія набуває свого повного значення. Інфляція первісних міфів і знаків реальності. Інфляція вторинної істини, вторинної об'єктивності й автентичності. Ескалація істинного, пережитого, воскресіння образного там, де зникли предмет і субстанція. Шалене виробництво реального та референційного, паралельне й вище щодо шалу виробництва матеріального: такою постає симуляція в сучасній нам фазі — стратегією реального, неореального та гіперреального, яку повсюди випереджає стратегія відстрашування.
Рамзес, або Воскресіння в рожевому
Етнологія доторкнулася до своєї парадоксальної смерті того дня 1971 p., коли уряд Філіпін вирішив повернути до їхньої первісності, туди, де до них не дотягнуться колони, туристи і етнологи, кілька десятків тасадаїв, що їх незадовго до того знайшли в нетрях джунглів, де вони прожили вісім століть без зв'язку з рештою людського виду. Це було зроблено за ініціативою самих антропологів, котрі бачили, як при контакті з ними тубільці негайно розкладалися, як мумія на свіжому повітрі.
Для того щоб жила етнологія, необхідно, щоб помер її предмет, який, вмираючи, мститься за те, що його "відкрили", й своєю смертю кидає виклик науці, котра прагне оволодіти ним.
Хіба не живе будь-яка наука на цьому парадоксальному схилі, на який її прирікають зникнення її предмета в самому його сприйнятті, та безжальна реверсія, якої вона зазнає з боку мертвого предмета? Подібно до Орфея, вона постійно обертається надто рано, й подібно до того, як це було з Евридікою, її предмет знову падає до Пекла.
Саме від цього пекельного парадоксу й хотіли вберегтися етнологи, знову закриваючи навколо тасадаїв кордон безпеки у вигляді незайманого лісу. Ніхто більше не чіпатиме їх: родовище перестає функціонувати як шахта. Наука втрачає на цьому цінний капітал, однак предмет залишиться неушкодженим, втраченим для неї, але неторканим у своїй "незайманості". Йдеться не про жертву (наука ніколи не жертвує, вона завжди смертоносна), а про симульовану жертву її предмета з метою порятунку її принципу реальності. Тасадай, заморожений у своїй природній сутності, слугуватиме їй абсолютним алібі, вічною запорукою. Тут бере свій початок нескінченна антиетнологія, різноманітними свідченнями якої є Жоден, Кастанеда, Клястр. Хай там як, а логічна еволюція науки полягає в дедалі більшому віддаленні від свого предмета, аж поки вона не починає обходитися без нього: її самостійність стає від цього ще фантастичнішою, вона досягає своєї чистої форми.
Ось так відісланий до резервації індіанець, у своїй скляній труні незайманого лісу, знову стає симулятивною моделлю всіх можливих індіанців часів до етнології. Остання дозволяє собі розкіш втілюватися, поза власними межами, в "неочигцену" реальність цих індіанців, заново вигаданих нею з голови до п'ят, — Дикунів, що завдячують етнології тим, що вони залишаються Дикунами: який дзеркальний поворот, який тріумф для науки, котра, як здавалося, була приречена знищувати їх!
Звичайно, ці Дикуни — це посмертні істоти: заморожені, доведені до наднизьких температур, стерилізовані, захищені до смерті, вони стали референційними симулякрами, й наука сама стала чистою симуляцією. Te саме відбувається в Крезо, в межах музею "в розібраному вигляді", де на місці події було музеєфіковано як "історичних" свідків своєї епохи цілі робітничі квартали, діючі металургійні зони, відразу цілу культуру, у тому числі чоловіків, жінок, дітей — разом із їхніми жестами, манерою розмовляти, звичаями, — за життя перетворених на скам'янілості, як на оглядовому майданчику. Музей, замість бути окресленим як геометричний пункт, відтепер повсюди — як вимір життя. Так і етнологія, замість того щоб обмежити себе як предметну науку, відтепер, звільнившись від свого предмета, поширюватиметься на всі живі речі й ставатиме невидимою, як повсюдний четвертий вимір — вимір симулякра. Ми всі тасадаї— індіанці, які знову стали тим, чим вони були, тобто такими, на яких, по суті, їх перетворила етнологія, — індіанцямисимулякрами, котрі нарешті проголошують універсальну істину етнології.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 87 Повернутися на початок книги
