Симулякри і симуляція
Імплозія смислу в засобах інформації
Ми перебуваємо у світі, в якому дедалі більше інформації і дедалі менше смислу.
Можливі три гіпотези:
— або інформація продукує смисл (негентропічний чинник), але їй не вдається компенсувати раптову втрату значення в усіх сферах. Спроби повторно ін'єктувати, через засоби інформації, повідомлення та змісти виявляються марними: втрата, поглинання смислу відбувається швидше, ніж його повторна ін'єкція. У цьому випадку слід звернутися до продуктивності базису, аби прийняти естафету від засобів інформації, які слабшають. Це ціла ідеологія свободи слова, засобів інформації, поділених на незчисленні індивідуальні чарунки передач, ледь не ідеологія "антимедіа" (радіопірати і т. ін.).
— Або інформація не має нічого спільного із значенням. Це вже інше, це операційна модель іншого порядку, зовнішня щодо смислу та циркулювання власне смислу. Це гіпотеза Шенона: гіпотеза, відповідно до якої сфера суто інструментальної інформації, технічний медіум не передбачає ніякої доцільності смислу і відтак також не має брати участі в оцінювальному судженні. Різновид коду, такий, яким може бути код генетичний: він є тим, чим він є, це функціонує ось так, а смисл — це
інше, що з'являється, сказати б, потому, як у Моно у "Випадковості і необхідності"! У такому разі значущий зв'язок між інфляцією інформації та дефляцією смислу був би просто відсутній.
— Або зовсім навпаки, між двома явищами існує чіткий та необхідний взаємозв'язок, тією мірою, якою інформація прямо руйнує або нейтралізує смисл і значення. Втрата смислу прямо пов'язана з підривною та відстрашувальною дією інформації, засобів інформації та засобів масової інформації.
Це найцікавіша гіпотеза, але вона суперечить усім загальноприйнятим значенням. Соціалізацію скрізь вимірюють через сприйнятливість до повідомлень засобів масової інформації. Десоціалізованим чи потенційно асоціальним є той, хто недостатньою мірою сприйнятливий до засобів інформації. Інформація скрізь, як вважають, сприяє прискореному обігу смислу і створює приріст смислу, аналогічний приросту в економічній сфері, зумовленому прискореним оборотом капіталу. Інформацію розглядають як чинник продукування комунікації, і, незважаючи навіть на величезні невиробничі витрати, існує загальний консенсус щодо того, що ми маємо справу все-таки із зростанням смислу, який перерозподіляється по всіх тріщинах соціального — точнісінько так само, як існує консенсус щодо того, що матеріальне виробництво, незважаючи на збої та ірраціональні моменти, все-таки веде до зростання багатства та більшої соціальної доцільності. Ми всі співучасники цього міфу. Це альфа і омега нашої модерності, без чого надійність нашої соціальної організації зазнала б краху. Однак справа в тому, що вона таки зазнає краху, причому саме з цієї причини. Адже там, де,
на нашу думку, інформація продукує смисл, відбувається протилежне.
Інформація пожирає свої власні змісти. Вона пожирає комунікацію і соціальне. І це з двох причин:
1. Замість того щоб стимулювати комунікацію, вона вичерпує свої сили на інсценування комунікації. Замість того щоб продукувати смисл, вона витрачає свої сили на інсценування смислу. Перед нами добре відомий велетенський процес симуляції. Непрямі інтерв'ю, слова, телефони для слухачів, участь в усіх напрямках, словесний шантаж: "Це стосується вас, подія — це ви тощо". Дедалі частіше інформацію заполонює оцей різновид примарного змісту, гомеопатичного трансплантата, сторожкого сну комунікації. Циркулярна схема, в якій на сцені розігрують те, чого бажають у залі, антитеатр комунікації, котрий, як відомо, завжди є лише повторним використанням у негативі традиційної інституції, інтегрованою мікросхемою негативу. Величезна енергія, виявлена для того, щоб утримати у витянутій руці цей симулякр, щоб уникнути раптової десимуляції, яка поставила б нас перед очевидною реальністю докорінної втрати смислу.
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 ... 87 Повернутися на початок книги
