Симулякри і симуляція
Ефект Бобура, імплозія і відстрашування
Бобур — ефект, Бобур — машина, Бобур — річ? Як усе-таки назвати його? Таємниця каркасу з потоків і знаків, з мереж і схем — остання несмілива спроба знайти вираження для структури, яка більше не має власної назви, стуктури суспільних відносин, виставлених для поверхової вентиляції (організація колективного дозвілля, самоуправління, інформація, медіа-засоби) і для необоротної глибинної імплозії. Пам'ятник масовим симуляційним іграм, Центр діє як сміттєспалювач, що вбирає в себе всю культурну енергію й пожирає її — десь так, як це робить чорний моноліт 2001 року: позбавлена глузду та впорядкованості конвекція всіх змістів, які матеріалізуються тут, поглинаються й анігілюються.
Весь квартал навколо нього є лише прикриттям, видимістю — чищення фасадів, де. зінфекція, снобістський гігієнічний дизайн — особливо в ментальному плані: це машина для виробництва вакууму. Щось подібне до атомних електростанцій: справжня небезпека, яку вони становлять, полягає не в наявності загрози, забрудненні, експлозії, а в системі максимальної безпеки, що променями відходить від неї в усіх напрямках, в захисній зоні контролю та відстрашування, що поступово поширюється на всю територію, в захисній зоні технічного, екологічного, економічного, геополітичного характеру. Що нам до ядерного: атомна електростанція — це та матриця, де виробляється модель абсолютної безпеки, яка стане загальноприйнятою на всьому соціальному полі і яка в глибині є моделлю відстрашування (це та сама модель, яка керує нами у світовому масштабі під знаком мирного співіснування та симуляції ядерної загрози).
Така сама модель, з додержанням усіх пропорцій, виробляється в Центрі: культурне розщеплення, політичне відстрашування.
Попри це, циркуляція носіїв нерівномірна. Вентиляція, охолодження, електричні мережі — "традиційні" носії циркулюють тут дуже добре. Ta вже циркуляція людського потоку не така гарантована (через архаїчне розміщення ескалаторів у циліндричних оболонках з пластику, тоді як люди мали б всмоктуватися й виштовхуватися, чи як там, з тим, аби мобільність відповідала цьому театральному, в стилі бароко, облаштуванню носіїв, яке надає каркасові його оригінальності). Щодо забезпечення можливостями для творчості, необхідними предметами, книгами, а також щодо так званого "багатофункціонального" внутрішнього простору, то тут рух взагалі відсутній. Чим далі ми проникаємо всередину,тим менше руху. Зовсім не так, як у руасі, де з футуристичного цетру в "космічному" стилі, з радіальними виходами до "супутників" і т. п., ви абсолютно банальним чином потрапляєте до ... традиційних літаків. Однак непослідовність та сама. (А як щодо грошей, ще одного носія, як щодо його способу циркуляції, емульсії, його впливу на Бобур?)
Ta сама суперечність навіть у поведінці персоналу, прикріпленого до "багатофункціонального" простору і позбавленого особистого простору для праці. Коли вони на ногах, ці люди мобільні, зовні їхня поведінка спокійна, більш гнучка, дуже функціональна, пристосована до "структури" "сучасного" простору. Коли вони сидять у своєму кутку, який, власне, таким і не є, вони всіляко намагаються секретувати штучну самотність, відновити свій "ковпак". І в цьому теж дає про себе знати прекрасна тактика відстрашування: людей прирікають на те, щоб вони використовували всю свою енергію на цю індивідуальну оборону. Цікаво, що при цьому ми знову зустрічаємо ту саму суперечність, яка притаманна для всієї штуки під назвою Бобур: мобільний зовнішній бік, здатний до комутації, спокійний і сучасний, — і внутрішня частина, яка гарячково чіпляється за старі цінності.
Цей простір відстрашування, організований виходячи з ідеології окоглядності, прозорості, багатофункціональності, консенсусу та контакту і санкціонований шантажем, спрямованим на безпеку, сьогодні потенційно є простором усіх суспільних відносин. Тут присутній весь соціальний дискурс, і в цьому плані, як і в плані підходу до культури, Бобур, у повній суперечності з проголошеними цілями, — це геніальна пам'ятка нашої сучасності. Приємно усвідомлювати, що ідея Центру прийшла в голову не якомусь революціонерові, а логікам встановленого порядку, позбавленим будь-якого критичного духу, а відтак ближчим до істини, здатним у своїй упертості створити машину, по суті, н~ підвладну контролю, яка вислизає від них у самому своєму успіху і яка є якнайточнішим відбитком, аж до суперечностей, сучасного стану речей.
1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 ... 87 Повернутися на початок книги
