Симулякри і симуляція
Орбітальне і ядерне
Апофеоз симуляції: ядерне. Однак рівновага страху завжди тільки видовищний аспект системи відстрашування, що зсередини проникла в усі шпарини життя. Напружене очікування ядерного лише підкріплює баналізовану систему відстрашування, яка перебуває всередині засобів інформації, безкарного насильства, що повсюди панує у світі, алеаторного механізму всіх запропонованих нам виборів. Найменші наші вчинки направляються нейтралізованими, індиферентними, еквівалентними знаками, знаками, сума яких дорівнює нулю, як це має місце із знаками, що керують "стратегією ігор" (але істинне рівняння в іншому, і невідоме — це якраз та змінна симуляції, що перетворює сам атомний арсенал на форму гіперреального, на симулякр, що панує над нами всіма і зводить усі "наземні" події лише до якихось ефемерних сценаріїв, трансформуючи залишене нам життя у виживання, у ціль без мети — навіть не на перевідний вексель, який належить пред'явити смерті: на вексель, знецінений від самого початку).
Це не пряма загроза атомного руйнування паралізує наші життя — їх лейкемізує відстрашування. І відстрашування це виходить з того що навіть саме реальне атомне зіткнення виключається — виключається наперед як можливість розвитку реального в системі знаків. Усі роблять вигляд, ніби вірять у реальність цієї загрози (це можна зрозуміти щодо військових, адже йдеться про всю важливість їхнього фаху, так само як про їхній "стратегічний" дискурс), та якраз на цьому рівні стратегічні цілі відсутні, і вся оригінальність ситуації полягає в неймовірності руйнування.
Відстрашування виключає можливість війни — • архаїчного насильства систем на етапі їхнього розширення. Відстрашування ж є нейтральним, імплозивним насильством метастабільних систем або систем у стані скорочення. Немає більше ані суб'єкта відстрашування, ані супротивника, ані стратегії,— маємо планетарну структуру знищення цілей. Атомна війна, як і Троянська, не відбудеться. Ризик перетворення на атомний пил править лише за привід для того, щоб через удосконалення озброєнь — але це удосконалення є настільки надмірним порівняно з будь-якою метою, що саме стає симптомом нікчемності — запровадити всеосяжну систему безпеки, блокування та контролю, відстрашувальний ефект якої спрямований зовсім не на попередження атомного зіткнення (останнє ніколи не було предметом турботи, за винятком, звичайно, перших "часів холодної"" війни, коли ядерний арсенал ще плутали з традиційною війною), а на попередження набагато більш імовірних реальних подій, усього того, що могло б стати подією в загальній системі й порушити її рівновагу. Рівновага страху — це страх рівноваги.
Відстрашування — не стратегія, воно циркулює і виступає предметом обміну між ядерними протагоністами точнісінько так само, як міжнародні капітали в цій орбітальній зоні валютних спекуляцій, потоків яких достатньо для того, щоб контролювати всю світову торгівлю. Отож руйнівної валюти (не пов'язаної з реальним руйнуванням, принаймні не більше, ніж короткотермінові спекулятивні капітали пов'язані з реальним виробництвом), що циркулює на ядерній орбіті, достатньо для того, аби контролювати все насильство і всі потенційні конфлікти земної кулі.
У тіні цього арсеналу, під приводом найбільшої "об'єктивної" загрози і завдяки цьому ядерному дамокловому мечу, затівається найбільша система контролю, яка будь-коли існувала. І поступова сателітизація всієї планети за допомогою цієї гіпермоделі безпечності.
Te саме стосується і мирних атомних електростанцій. Умиротворення не робить різниці між цивільним і військовим: скрізь, де розробляють незворотні засоби контролю, скрізь, де поняття безпеки стає всесильним, скрізь, де норма безпеки замінює старий арсенал законів і насильства (з війною включно), скрізь зростає система відстрашування, і навколо неї зростає історична, соціальна та політична пустеля. Гігантська інволюція змушує стиснутися всі конфлікти, всі цілі, всі протистояння, в міру того як їх усіх перериває, нейтралізує, заморожує цей шантаж. Жодний бунт, жодна історія не можуть більше відбутися за своєю власною логікою, бо накликають на себе смерть. Жодна стратегія більше неможлива, і штурм фортеці — тільки дитяча гра полишена для військових. Політична мета мертва, залишаються одні тільки симулякри та старанно окреслені цілі.
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 87 Повернутися на початок книги
