Основи екології
В.І. Вернадський писав, що життя
- основа Всесвіту - вічне, як сама
матерія та енергія. Він стверджував, що «Космос без матерії, без енергії не може існувати». І далі: «Для нас стає зрозумілим, що життя - явище космічне, а
не сугубо земне». Існує принцип Ф. Реді (1626-1698): «Все живе - лише від живого». Підтвердженням цьому служать праці відомого вченого Чижевського, який довів в 20-х рр. XX ст., що ритми сонячної активності впливають на земні процеси - із ними збігаються сплески стихій - землетрусів, виверження вулканів, епідемій, війн, революцій, народження
геніальних, талановитих людей. Біоекологія формує не тільки теоретичні основи пізнання структури, властивостей біосфери, а й вивчає насамперед реальні взаємозв'язки, що виникають в рослинному і тваринному світах. Від
властивостей оточуючого їх середовища залежать їх будова, біохімічні, фізіологічні функції,
які зумовлюють основні властивості біосфери.
Газова - більшість
газів атмосфери - кисень, водень, метан, вуглекислий газ - результат біогеохімічної функції біосфери, діяльності в основному рослин.
Концентраційна - за рахуно життєдіяльності організмів накопичилися
органічні види палива - кам'яне вугілля, нафта, торф, утворилися родовища корисних копалин - карбонати (крейда, мармур, вапняк, черепашник), залізні руди, в
атмосфері накопичився кисень за рахунок фотосинтезу рослин.
Окиснювально-відновна - забезпечує єдність всіх хімічних
процесів, що відбуваються в біосфері
та зумовлюють їх здійснення в речовинах органічного або неорганічного
походження.
Біохімічна або біогеохімічна - за рахунок діяльності людини, всіх інших
організмів, які визначають структуру та властивості біосфери.
Вперше на ці функції звернув
увагу В.І. Вернадський.
Вони визначають обмін речовин, їхні
кругообіги, що відбуваються навіть у найменшій сукупності організмів, які взаємодіють з середовищем. Існують великий - біосферний і різного рівня малі кругообіги - в
краплі води, озері, в будь-якій ділянці біосфери. Під терміном "кругообіг" розуміють
такий розвиток об'єкта, коли він повертається
у вихідне положення, але не стан. Кругообіги, зміни у біосфері характеризуються певними
залежностями, законами, які поступово
встановлюють вчені.
1.3.4. Закони біосфери
Будь-яке
вчення є науковим, якщо в ньому відбиваються певні закономірності, що виражені аксіомами, постулатами, законами, які
відображають реальні характеристики, зв'язки, функції певного об'єкта, системи. Це, наприклад, аксіома
Ч. Дарвіна про адаптованість. Згідно з нею кожний організм або вид адаптований до певних, специфічних для нього, умов існування. Адаптація організму зумовлена генетично, а також за допомогою фізіологічних, поведінкових, ембріональних механізмів. Отже, порушення цих механізмів руйнує адаптивні можливості організму, що може сприяти його зникненню. Теоретичну
основу сучасної екології складають 129 теорем, 57 законів, 40 правил, 36 принципів.
Важливими є постулати, принципи, зокрема феноменологічний постулат
Хінчина (1983) та Брилюєна (1956), згідно
з яким ступінь упорядкованості системи зростає, якщо міра хаосу (ентропії) зменшується, і навпаки. Це важливо для характеристики будь-якого біоценозу як сукупності популяцій різноманітних
організмів - рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють певний біотоп.
Постулат Моісєєва (1988) про економію енергії вказує на те, що
найбільша вірогідність на збереження стабільності та розвиток має екосистема, що утилізує зовнішню речовину та енергію, що
накопичилася в ній в оптимальних кількостях і найбільш ефективно.
Поняття ентропії, яке запропонував Р. Клаузіус в 1865 р. для характеристики
термодинамічних процесів, є одним з найважливіших у сучасній
науці, в екології. У навколишньому середовищі
ентропія (міра хаосу, безпорядку) значно вища, ніж в організмі, системі, які знаходяться в певному оточуючому
їх середовищі. За рахунок автоматичного
зменшення ентропії виникають та існують будь-які системи - живі, неживі.
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 142 Повернутися на початок книги
