Ботаніка Лабораторні роботи
Лабораторна робота № 10 Тема: Хвощеподібні, папоротеподібні
Відділ Хвощеподібні. Характеристика хвоща польового. Життєвий цикл. Господарське значення.
Відділ Папоротеподібні. Морфологічні особливості. Життєвий цикл, будова сорусів, спорангіїв,
заростка. Найважливіші представники. Значення папоротеподібних у природі і в господарський діяльності людини.
Методичні
вказівки
Вивчаючи відділ хвощеподібні, слід звернути увагу на типову членисту будову стебла, на анатомічну будову і розміщення тканин. Потрібно
ознайомитися з морфологією і біологією польового хвоща. Слід
звернути увагу на чергування статевого і безстатевого покоління, яке відрізняється за розмірами. Треба пам'ятати, що спори у хвоща зовні однакові, але фізіологічно нерівнозначні, а тому при
проростанні з них утворюються філоносні гаметофіти — маленькі лопатеві зелені заростки. Деякі з них мають тільки антеридії (чоловічі), а інші — тільки архегонії (жіночі).
Папоротеподібні — попередники
насінних рослин. Особливістю будови і розвитку папороті є наявність
у неї коренів, добре виражене чергування
поколінь. Спорофіт переважає над гаметофітом.
Гаметофіт (заросток, має вигляд пластинки з ризоїдами) не розчленований, двостатевий (тільки
у водяних роздільностатевий), слабко розвинений, росте окремо. Для папоротеподібних властиві
кореневище і великі, часто багаторазово
розсічені листки.
Мета: на
прикладі окремих представників вивчити особливості будови хвощів та папоротей.
Засоби навчання: гербарні і живі екземпляри сфагауму, плауна, булавоподібного, щитника чоловічого, мікропрепарати архегоніїв і антеридіїв, спорогона, сорусів, колекція видової різноманітності
хвощів, папоротеподібних.
Відділ
хвощеподібні
Відділ поділяють на чотири
класи: гієнієві, каламітові, клинолисті і хвощові. Перші три класи вимерли. Хвощові є у сучасній флорі обох півкуль. Ми
з хвощами зустрічаємося часто. Для садівників це просто бур'ян. В історичному відношенні хвощі — найдавніші
представники земної рослинності. Каламіти, їх предки, мали стовбури в діаметрі пів метра
і досягали в висоту близько 20 метрів. Вони
взяли участь в утворенні кам'яного вугілля. Хвощові зуміли пристосуватися до різких мінливих
умов клімату, і в першій половині мезозою
в деяких частинах землі змогли утворити майже чисті скупчення берегами рік та озер.
Саме слово
«хвощі» з латинської перекладається як «кінь» та «жорстке волосся». Анатомічна будова хвоща має свої характерні особливості: стебло ззовні вкрите епідермісом, складеним
з витягнутих клітин з дуже потовщеними і насиченими кремнеземом ^Ю2) стінками. Якщо примусово
годувати коней хвощем, вони втратять зуби.
Це рослини — космополіти. Вони з однаковим успіхом можуть жити на болотах чи луках, в лісних чи піщаних пустелях, біля доріг та
на розсипчастих схилах залізниць. Головна частина рослини знаходиться під землею. Там надія і майбутнє цього
племені, їх кореневища.
У хвощів два типи кореневищ — горизонтальне та вертикальне. За допомогою горизонтальних кореневищ хвощ неначе захоплює нові
території на глибині до трьох метрів, а з допомогою вертикальних засвоює їх. Молоді кореневі волоски виділяють
слиз, який захищає молоді пагони і бруньки
від висушування. З віком клітини покривної
тканини просичуюються жироподібними речовинами і не пропускають води, газів. Випаровування води з поверхні кореневищ
зменшується. Ні рало, ні вогонь їх пошкодити
не можуть. Розростаються в сторони дуже
швидко. На кореневищах є крохмалисті бульбочки, крім крохмалю в них ще багато вітамінів А і С.
Хвощі мають членистий вертикальний
стовбур, довжина якого коливається від декількох сантиметрів
до декількох метрів. Від кожного вузла
на стовбурі відходять правильні лутовки жорстких членистих
зелених гілочок.
1 ... 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 ... 91 Повернутися на початок книги
