Головна
     

Ботаніка Лабораторні роботи

Мітохондрії являють собою органоїди у вигляді дрібних зерня­ток, паличок або ниток, які забезпечують енергетичні потреби кліти­ни. Мітохондрії та пластиди мають власний спадковий апарат у виг­ляді молекули ДНК.

Рибосоми — це дрібненькі, сферичні гранули, які під електрон­ним мікроскопом видно у вигляді темних цяточок. В рибосомах з амінокислот утворюються білкові молекули. Білки надходять у ка- нальці ендоплазматичної сітки і розносяться по всій клітині. Ен­доплазматична сітка (ендоплазматичний ретикулум) — це розгалу­жена система ультрамікроскопічних каналів, пухирців і цистерн, яка безперервно змінюється. Розрізняють дві форми ретикулума — гра­нулярний, який на поверхні має дрібні гранули (рибосоми) і вико­нує функцію синтезу ферментів, транспортування речовин, утворен­ня нових мембран; агранулярний (гладенький), який не має рибосом і бере участь у синтезі і транспортуванні ефірних олій, смол, каучуку.

Апарат Гольджі, або диктіосоми — це групи сплющених цис­терн, обмежуваних мембраною, які лежать паралельно. По краях цистерн розміщені дрібні пухирці. Цистерни можуть розширювати­ся, утворюючи великі вакуолі. Вони пов'язані з ендоплазматичною сіткою як просторово, так і функціонально. В пухирцях можуть на­копичуватися ефірні олії, слиз або деякі речовини вторинного син­тезу. Пухирці,які відчленяються від цистерн, надходять у вакуолі. Вони виконують секреторну функцію.

Сферосоми — округлі тільця, мають мембранну оболонку. Це — центри синтезу і накопичення рослинних жирів.

Лізосоми — округлі тільця, що мають на поверхні мембрану. В їх матриксі міститься багато різних ферментів, які розщеплюють різні органічні речовини.

Клітинний центр (центросоми) — органоїд, розташований біля ядра і складається з двох центріолей та центросфери. Під час поділу ядра бере участь у формуванні ахромати нового веретена.

Фізіологічно активні речовини: ферменти, вітаміни, фітогормо- ни виробляються цитоплазмою та іншими органоїдами клітини, хоч і втратили безпосередній зв'язок з протопластом. Вони зберігають свою активність, навіть коли клітина руйнується.

Ферменти — клітинні каталізатори біохімічних реакцій. Винай­шов їх у 1819 р. російський учений К. Кіркхгоф. Тепер відомо близько 2000 ферментів. Основу ферментів становлять білки. Ферменти при­скорюють біохімічні реакції у десятки і сотні разів

Вітаміни — це фізіологічно активні речовини з різною фізіоло­гічною дією. Ними збагачені різні рослини. Без вітамінів неможли­вий обмін речовин. їх створюють тільки рослинні клітини. Відомо близько 40 вітамінів, які поділяють на дві групи :розчинні у воді і розчинні в жирах.

Фітогормони — це гормони, які виробляє протопласт рослинної клітини. Вони регулюють ріст, розвиток і розмноження клітин. Це органічні сполуки, які утворюються в активно ростучих тканинах верхівок стебел і коренів, переносяться в інші частини рослини і регулюють фізіологічні процеси.

У живих клітинах можна спостерігати рух цитоплазми, який сприяє обміну речовин. Зустрічаються такі типи руху цитоплазми: круговий або ротаційний, коли в центрі клітини розміщена одна велика вакуоля; циркулярний або струмчастий, коли в клітині є кілька вакуолей і цитоплазма рухається навколо кожної вакуолі окремо; коливальний, коли дрібні часточки в цитоплазмі рухаються плавно в одному напрямку; фонтануючий, коли цитоплазма в ос­новному рухається від основи клітини, а в постінному — в проти­лежному напрямку.

Неактивні частини клітини — продукт життєдіяльності активних частин, тобто похідні протопласта. До неактивних частин відносять клітинну оболонку, вакуолі та клітинні включення у вигляді запас­них поживних речовин, мінеральних солей, кристалів тощо. В кліти­нах органів запасу рослин відкладаються вуглеводи, білки та жири. Запасні вуглеводи відкладаються у вигляді вторинного крохмалю, що нагромаджується в амілопластах насіння, бульб, цибулин, коре­неплодів кореневищ, стовбурі дерев і т.д. За своєю будовою крох­мальні зерна — сферокристали, які постійно наростають зовні, тому багато з крохмальних зерен має шаруватість. Шаруватість може бути концентричною та ексцентричною. Крім цього, розрізняють три типи крохмальних зерен: прості — коли утворювальний центр один, на­вколо якого відкладаються шари крохмалю; складні — коли утворю­вальних центрів декілька і кожний має лише власні шари крохма­лю; напівскладні — якщо кілька утворювальних центрів мають не тільки власні шари крохмалю, а й загальні.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  ... 91 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту