Ботаніка Лабораторні роботи
Мета. Навчитися
користуватися мікроскопом і виготовляти тимчасові препарати. Вивчити будову клітини та ознайомитися з пластидами
різних рослин.
Засоби навчання: мікроскопи, предметні та накривні скельця, препарувальні голки, пінцети, леза, піпетки, фільтрувальний
папір, розчин солі,луски цибулі, плоди помідора, шипшини, листки
традесканції, елодеї.
Інформаційний
матеріал
Розрізняють дві групи компонентів
у клітині: перша — активні частини, або
органоїди, куди відносять цитоплазму, ядро
з ядерцями, мітохондрії, рибосоми, сферосоми, лізосоми, пластиди, апарат Гольджі, ендоплазматичну
сітку. Об'єднують усі органоїди одним
словом «протопласт». Друга група компонентів
— це неактивні, або неорганоїди. Неорганоїди
є продуктом життєдіяльності органоїдів. До них відносять вакуолі, такі включення, як кристали,
запасні білки, крохмальні зерна, крапельки
олій. Сюди також відносять клітинну оболонку.
На відміну від органоїдів, неорганоїди не мають ознак
живого.
Всі живі клітини рослин мають
ядро. Форма ядра кулеподібна або овальна. До
складу ядер, крім води, входять білки (73,9 %) і нуклеїнові кислоти (26,1 %). Нуклеїнові кислоти — одні з найважливіших
ядерних речовин. Розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнову (ДНК)
і рибонуклеїнову (РНК). Молекули
нуклеїнових кислот — це дуже довгі високополімерні ланцюги, що
складаються з мономерів, які називають нуклеотидами. Нуклеотид — хімічна сполука залишків трьох речовин; азотистої основи (аденін «А», гуанін «Г», «цитозин» «Ц» і тимін «Т»), вуглеводу (дезоксирибоза
у ДНК, або рибоза у РНК) і фосфорної кислоти. Нуклеотиди сполучені зв'язками між цукром
одного нуклеотиду і фосфорною кислотою іншого. Молекула ДНК
складається з двох ланцюгів і являє собою подвійну спіраль. Найважливіша
властивість ДНК — здатність до самоподвоєння — редуплікація. Процес
редуплікації забезпечує можливість передачі спадкової інформації від материнської
клітини до дочірньої. Ту ділянку молекули ДНК, що визначає синтез одного виду молекули білка, називають
геном. Своєрідну для кожного організму
послідовність генів називають генетичним кодом.
Хромосома складається з двох
хроматид. Хроматида містить дві хромонеми — нуклеопротеїдні
нитки (ДНК + білок).
Характерною особливістю рослинних
клітин є наявність пластид, що пов'язано з автотрофним способом живлення. Розрізняють
три типи пластид — хлоропласти, лейкопласти,
хромопласти.
Хлоропласти знаходяться в
зелених частинах рослин і беруть участь у процесі фотосинтезу. Зеленого
кольору їм надає пігмент хлорофіл. Крім того,
в хлоропластах знаходяться пігменти — каро- тин та ксантофіл. За формою хлоропласти округлі або дисковидні, а
порівняно з іншими пластидами великі, 8-10 мкм в діаметрі. Зверху хлоропласт покритий подвійною цитоплазматичною мембраною, а всередині — заповнений матриксом. В матриксі
містяться круглі мембрани — телокоїди, зібрані в поверхні органоїда.
Хромопласти зустрічаються
в квітках і плодах. За формою дуже різноманітні, тому що пігменти, каротин і ксантофіл, які в них містяться, викристалізовуються. Хромопласти виконують біологічну функцію: забарвлюють
квітки, приваблюючи комах-запилювачів, служать для розповсюдження плодів і насіння.
Лейкопласти — дрібні, безбарвні пластиди, що зустрічаються в органах
запасу поживних речовин, в спорах, меристемах
та зародках насінин. За формою округлі, дрібні (2-3 мкм в діаметрі), але мають здатність збільшуватися
у міру нагромадження поживних речовин. Лейкопласти поділяються
на три групи: амілопласти нагромаджують
запасний крохмаль, протеопласти — білок і оліопласти — жир.
Всі пластиди генетично зв'язані між собою. Вони утворюються з пропластид, що знаходяться в зародках насінин. З пластид
на світлі утворюються хлоропласти, а в темряві — лейкопласти. Хлоропласти і лейкопласти можуть перетворюватись один в одного
і в хромопла- сти, які є останнім етапом
перетворення пластид.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 91 Повернутися на початок книги
