Цивільна безпека
ATO, OE, а й реально вирішувати цю проблему, вкладати
гроші і матеріальні ресурси в систему необхідних для її підтримання заходів.
Забезпечення стійкості функціонування
територій, ATO та роботи OE у HC здійснюється через: розвиток
господарчої діяльності в цілому та її окремих складових; підвищення ступеня розосередженості виробничих
сил по районах країни; здатність інженерно-технічного
комплексу, енергосистем та інших комунікацій
протистояти в певній мірі впливу вражаючих чинників HC; підвищення
надійності захисту виробничого населення ATO, персоналу OE; системи постачання; стійкість та безперервність управління ЦЗ територій, ATO та OE; підготовленість аварійно- рятувальних служб (APC) до ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (APffiP).
Стійкість функціонування територій, ATO та роботи OE у HC залежить
перш за все від:
— надійності управління в
умовах HC;
забезпеченості людей індивідуальними
та колективними засобами захисту;
міцності та опірності будівель
і споруд ATO та OE;
стійкості устаткування, застосованих на OE технологічних процесів
до дії вражаючих чинників HC;
безперервного енергопостачання
і матеріально-технічного забезпечення;
створення умов, що виключають або ослабляють вплив вторинних чинників ураження;
надійності виробничих зв'язків з кооперації та наявності запасних варіантів на випадок їхнього
порушення;
підготовки інженерно-технічних і матеріальних засобів до відновлення функціонування.
Логічно уявляти взаємостосунки
людини з життєвим середовищем, як взаємодію
елементів у системі «Л-Т-С», оскільки така система містить у собі і
джерела небезпеки, і потенційні жертви. Її
функціонуванням є забезпечення нормальних умов життєдіяльності
населення, безаварійна експлуатація персоналом OE відповідного устаткування. B такій системі існує наявність носіїв всіх типів помилок людини, відмовлень техніки і несприятливих впливів на них життєвого та
виробничого середовища.
Забезпечення стійкості системи «Л-Т-С»,
повинно відбуватися через сукупність взаємозалежних нормативних актів, організаційно-технічних
та інших заходів, відповідних їм сил і засобів, призначених для зниження збитку від техногенно-виробничих, природно-екологічних і воєнних небезпек та
наявність ресурсів, які необхідні для практичного здійснення
заходів щодо підтримки стійкості функціонування об'єктів та життєзабезпечення людей у HC. Головними завданнями при цьому будуть:
попередження загибелі та нещасливих
випадків з людьми;
виключення
HC на територіях, ATO та OE;
мінімізація шкідливих викидів
у навколишнє середовище;
завчасна підготовка аварійно-рятувальних служб (APC);
ефективне використання всіх
наявних сил і засобів для забезпечення стійкості територій, ATO та роботи OE у HC.
У повсякденному житті в рамках
системи повинний запроваджуватися постійний контроль за:
недопущенням випадкових шкідливих
викидів енергії та речовин у довкілля і зменшення безупинних викидів ПHO;
відмовленням або максимально
можливим скороченням енергоємності і токсичності застосованих
на OE технологічних процесів.
Причому дії першого напряму
ведуть до усунення або зменшення техногенного ризику. Їхня реалізація сприяє одночасному задоволенню трьох умов: запобіганню помилкових дій персоналу OE; недопущенню
відмовлень устаткування, яке там використовується; запобіганню несприятливих зовнішніх впливів на людей, техніку і навколишнє середовище.
Другий напрям зберігає техногенний
ризик, але забезпечує зменшення забруднення довкілля шкідливими
викидами. Шоб- хідно не тільки прагнути
виключати окремі передумови HC, але і вживати заходів на випадок
їхньої появи. Для цього доцільно вибирати
такі технології, котрі враховували б й ймовірність появи зазначених
передумов і передбачали заходи для зниження збитку від можливих небезпечних подій.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 62 Повернутися на початок книги
