Бюджетний менеджмен
Тема 4.
Бюджетне планування
4.1. Організаційні
засади планування та прогнозування бюджету
Яке значення взагалі ми вкладаємо
в поняття „планування"?
Планування - це:
вміння передбачати майбутнє
та використовувати це передбачення з метою запобігання помилкових
дій, небажаних несподіванок або зведення
до мінімуму їх негативних наслідків;
досягнення бажаного майбутнього
та розробка ефективних шляхів цього досягнення з урахуванням сьогоденних умов і
можливостей.
Планування
- це процес прийняття певних рішень як на близьку, так і на віддалену перспективу. Планування
як механізм
прийняття рішень знайшло застосування
у всіх сферах людської діяльності. Проте найбільше воно використовується
в економіці, як один з найважливіших інструментів економічної
та фінансової політики держави.
Планування передбачає розробку
та обгрунтування планових показників розвитку економіки в майбутньому; економічних нормативів, що
визначають взаємовідносини з державою, бюджетно- фінансовою системою тощо.
Необхідною складовою частиною
процесу планування та розробки фінансово-економічної
політики є прогнозування, яке передує
процес планування. Головне призначення прогнозування - це виявлення на основі проведеного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку народного господарства для розробки довгострокової економічної політики держави.
Прогнозування з точки зору
своєї сутності можна розглядати як певний етап загального процесу планування, який спрямований на розробку не конкретних заходів, а на обгрунтування тенденцій розвитку того чи іншого процесу, рішення проблем.
Макроекономічне прогнозування
особливо необхідно і має важливе значення в умовах ринкової економіки не тільки
для уряду, але й для всіх суб'єктів фінансово-господарської діяльності. При складанні бюджету на наступний рік потребують оцінки майбутні доходи та витрати, майбутній обсяг національного
доходу, рівень безробіття, інфляції, відсоткової ставки та інших показників. Використання макроекономічних прогнозів - необхідний
інструмент реалізації економічної політики держави.
Важливу роль у системі прогнозування
і планування набувають програми соціального та економічного
розвитку країни, які розробляються на довгострокову та середньострокову
перспективу. Саме національні, галузеві та регіональні програми, як складові частини системи прогнозування й планування, є
основним засобом реалізації державної політики.
Система прогнозування, планування й розробка програм економічного й соціального розвитку
країни та її регіонів є важливою складовою загальної системи
державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом
реалізації фінансово-економічної політики
держави. Вона ґрунтується на взаємоузгодженні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів у економічному
обороті держави з метою досягти найбільшої ефективності в умовах їх обмеженості. Система складається з прогнозів, індикативних планів і програм та охоплює всі рівні державної влади.
Економічну політику та стратегію
розробляють і здійснюють усі державні, або діючі за дорученням
держави інститути. В Україні такими інститутами
є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів
України і підпорядковані йому органи управління, Національний банк України, Міністерство економіки разом
з іншими міністерствами, відомствами, науково-дослідними організаціями.
У липні
1997 року Кабінетом Міністрів України постановою № 772 з
метою забезпечення розроблення стратегічних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку країни був утворений Інститут економічного
прогнозування. Інститут перебуває у системі
Національної академії наук та проводить дослідження за безпосереднім
замовленням Кабінету Міністрів України.
1 ... 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 ... 301 Повернутися на початок книги
