Вікова психологія
Коли потрібно з'ясувати динаміку певної психічної функції, її походження та механізми формування в загальному процесі становлення особистості, використовують біографічний метод. При аналізі життєвого шляху людини виявляється вплив подій на розвиток її психічних функцій.
Виправдано популярним у практиці досліджень вікової психології є праксометричний метод (тобто метод аналізу процесу та продуктів діяльності), змістом якого є виявлення психологічних особливостей людини шляхом розгляду й аналізу її творів, листів, малюнків, технічних виробів і інших результатів діяльності. При здійсненні аналізу продуктів діяльності психолог спирається на відображення (проекцію) індивідуальних психологічних особливостей досліджуваного у результатах його діяльності. Тому часто вживається поняття проективних діагностичних методик. Використання проективних методик у дослідницькій практиці повинно супроводжуватись їх поєднанням з іншими діагностичними методами та спиратись на ґрунтовну наукову підготовку дослідника.
Внаслідок
використання емпіричних методів дослідник отримує значну кількість первинної
інформації, яку опрацьовує за допомогою методів обробки даних. Специфікою методу
кількісного аналізу є статистичне опрацювання даних, а метод якісного
аналізу передбачає диференціацію матеріалу за групами, видами, визначення типових
тенденцій та винятків.
При тлумаченні опрацьованих даних
дослідження використовуються генетичний та структурний методи. Специфікою генетичного
методу є інтерпретація даних щодо розвитку психічних функцій, динаміки
проходження ними певних стадій, етапів, а структурний
метод дозволяє виявити зв'язки однієї психічної функції з іншими структурними
компонентами психіки досліджуваного.
1.2. Психічний розвиток людини та його особливості
Поняття про психічний розвиток
Після свого народження людська дитина є
несвідомою, безпомічною і безсловесною істотою, цілком залежною від дорослих у
виживанні. Психічні прояви та фізичні реакції новонародженого є простими,
адаптація до світу лише починається. Внаслідок тривалої соціалізації дитини та
розгортання її психічного розвитку відбувається становлення зрілої, автономної
та автентичної особистості. Таким чином, психічний розвиток є процесом, так як
має динамічний характер - розпочавшись ще до народження дитини, розгортається
та триває, за думкою більшості вчених, все життя людини. В ході психічного
розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки,
які забезпечують формування і функціонування особистості. Особливості психічного розвитку людини Хоча темпи і результати онтогенетичного становлення особистості
є дещо різними, варіативними, та сам процес психічного розвитку індивіда
характеризується рядом типових особливостей. Розкриємо зміст найголовніших з
цих особливостей:
1) суперечності як основа психічного
розвитку. В основі психічного розвитку, як і будь-якого іншого, лежать суперечності,
які бувають внутрішніми (між складовими психіки самого індивіда)
та зовнішніми (між індивідом та соціумом). Між цими видами
суперечностей існує стійкий взаємозв'язок, зовнішні є первинними, виникаючими
внаслідок контактів індивіда з соціумом, однак саме ці суперечності
трансформуються у внутрішні, активізуючи людину до дій та зумовлюючи прогрес
психіки;
2) неперервність
психічного розвитку. Розпочавшись ще до народження дитини і бурхливо
розгортаючись після її народження, психічний розвиток триває кожного дня без
перерв, «відпусток»
чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти
інформацію, що надійшла вдень. Виняток становить лише явище затримки психічного
розвитку, спричинене тяжкими фізичними або психічними травмами мозку, але воно
досить рідкісне і відноситься до відхилень;
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 110 Повернутися на початок книги
