Вікова психологія
|
Рис. 3.33. Базові життєві цінності за Франклом |
Для молодої людини найбільш прикладними постають перші два аспекти цінностей. Як зауважує Т.М. Зелінська, смислово- життєві роздуми в юнацькому віці спрямовані у майбутнє, на пізнання свого життєвого призначення, а відповідь на це питання звичайно розгортається у системі конкретних життєвих планів, які юнак має намір реалізувати. Тобто розгляд питання сенсу життя (навіщо?) переростає в питання цілей (чого досягати?).
Сучасні матеріальні контрасти українського суспільства викликають надмірну меркантильність юнаків. Однак втілення матеріальних домагань більшості хлопців та
дівчат ще далеко попереду. Психологи відзначають високу тривожність багатьох сучасних молодих людей через невпевненість стосовно власного майбутнього, пригніченість власними обмеженнями на фоні численних матеріальних спокус.
Для представників
даного віку характерним є міф про власну унікальність тобто уявлення про
себе і про
свою
психіку як винятковість. Психологічне призначення цього феномену психіки
хлопців та дівчат - відшліфовування власної індивідуальності, стабілізація
самооцінки. Також є типовими мрії юнаків про власне блискуче майбутнє і
песимістичне уявлення розгортання буття суспільства, тому юнаки часто
проявляють безтурботність, внаслідок чого їх життєвий досвід поповнюється
помилками та висновками з них.
Однією з причин суперечливої поведінки та суджень молодих людей може стати максималізм, характерний для даного віку.
Його прояви мають місце в світогляді, емоційній та поведінковій сферах молодої людини. Багато юнаків демонструє максималізм як прагнення до якнайбільшого задоволення своїх матеріальних та духовних потреб, завищений рівень домагань.
Приблизно в 17 років представники юнацтва переживають вікову кризу. Вона зазвичай протікає більш спокійно, ніж підліткова. Першочерговими причинами цієї кризи, за даними вітчизняних психологів, є складності самовизначення, особливо професійного. Нездатність молодої людини ідентифікувати себе з представником певної професії викликає тривожність, розчарованість та відчай.
Зарубіжні психологи беруть до уваги інші
аспекти юнацького самовизначення як детермінацію кризи. Так, американський
публіцист Г.Шихи схильна розглядати кризу сімнадцятирічних як «відрив від
батьківських коренів». На думку психолога, набуваючи власних світоглядних
цінностей, юнак переглядає та аналізує життєві орієнтації, культивовані в
родині. Результатом цього аналізу молодої людини в кризі може бути:
|
Рис. 3.34. Варіанти реагування юнака під час кризи 17-ти років |
Поступово об'єднуючий батьків та юнаків родинний зв'язок послаблюється. В результаті в дорослих доньок та синів назріває бажання залишити «батьківське гніздо», і вони починають обривати емоційні зв'язки з домом, які в цей момент їх обтягують. Г.Шихи стверджує, що стрімкий відрив від батьківських коренів забезпечує подальший адекватний розвиток життєвого циклу дорослої людини. Якщо криза не розгортається в цьому віці, вона наступить пізніше і буде переживатись важче.
3.3. Психологічні особливості раннього дорослого віку
Загальні передумови функціонування психіки в ранній дорослості
Із настанням дорослості змінюється співвідношення базових факторів психічного розвитку людини - роль біологічного послаблюється, посилюється активність самої особистості в контексті певних соціальних умов.
Попередні маркери, які використовувались для характеристики психічного розвитку
дітей, підлітків та юнаків, втрачають типовий характер. За словами Г.Крайг, хід
розвитку дорослих описується визначеними культурою соціальними орієнтирами, а
також ролями та відносинами, котрі входять в склад циклів родинного життя та
кар'єри. На особистість впливають як передбачувані, так і несподівані події її
власного та суспільного життя. Тому дорослість як найбільш тривала епоха
онтогенезу людини важко піддається типізації. І все ж таки, за допомогою
виокремлення найбільш загальних ознак психіки дорослих, надається
характеристика їх психологічних якостей.
1 ... 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 110 Повернутися на початок книги
