Вікова психологія
|
Рис. 1.2. Етапи розвитку вікової психології |
Структура таміжпредметні зв'язки вікової психології
На основі остаточного відокремлення психології від філософії, становлення як самостійної науки, накопичення наукової інформації відбувається диференціація психологічних знань і утворення окремих наукових галузей в рамках психології. Так, внаслідок цієї диференціації виокремилася генетична психологія, яка, в свою чергу, поділилась на порівняльну, етнопсихологію та вікову психологію.
Накопичення величезної кількості інформації з питань закономірностей роботи психіки людини впродовж її онтогенезу дозволило систематизувати та впорядкувати вікову психологію за допомогою галузевої структури. Ця структура містить наступні розділи:
• дитяча психологія, предметом вивчення якої є розвиток психіки дитини від зародження до 10 років,
• підліткова психологія, що спеціалізується на вивченні психологічних особливостей підлітків 10 - 15 років,
• психологія юнацтва, яка охоплює розвиток психіки людини з 15 до 21 року,
• психологія ранньої та середньої дорослості, що з'ясовує зміст і зміни психіки особистості впродовж 21 - 60 років її життєвого шляху,
• психологія людей похилого віку - геронтопсихологія, що вивчає психологічні особливості людини після 60-річного віку її життя.
Вікова психологія
перебуває у тісному зв'язку з іншими гуманітарними науками, зокрема з
педагогікою, якій надає теоретичну базу для правильної організації навчання та
виховання дітей та молоді; з анатомією та фізіологією людини щодо питань
фізіологічного підґрунтя психічного розвитку. Філософські ідеї виступають
методологічною базою для розробки науковцями питань механізмів становлення
особистості, її взаємодії з соціумом.
Найбільше предмет
вивчення вікової психології - закономірності розвитку психіки людини - ріднить
її з іншими галузями психології, а саме загальною, педагогічною, соціальною,
диференціальною, спеціальною, сімейною тощо.
|
Рис 1.3. Структура вікової психології |
Основні методи вікової психології
Вікова психологія як наукова галузь охоплює
як загальнонаукові методи, так і спеціалізовані. Такий діапазон дослідницького
інструментарію у віковій психології дозволяє науково ґрунтовно вивчати
психічні прояви представників всіх вікових періодів. В залежності від
етапів дослідження, на яких використовуються методи та їх функцій, вони
поділяються на чотири групи: організаційні, емпіричні, обробки даних та
інтерпретаційні (за Скрипченком О.В).
|
Рис. 1.4. Методи вікової психології |
У віковій психології
порівняльний метод («поперечний зріз») використовується для виявлення динаміки певної
психічної функції через її одночасне дослідження у представників різних вікових
періодів - дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Таким чином з'ясовуються
особливості розвитку та виявів цієї функції психіки. Недоліком застосування
цього методу може бути нівелювання індивідуальних особливостей психічного
розвитку та ефект когорти (неоднакові якості психіки досліджуваних різних
вікових груп через специфічні соціально- економічні особливості формування їх
особистості).
Також у віковій психології використовується лонгітюдний метод, спрямований на вивчення психологічних особливостей одних і тих же досліджуваних впродовж тривалого часу (місяці, роки, десятки років). Наприклад, спостереження, здійснюване за дитиною аж до досягнення її дорослості, дозволяє виявити розвиток психічних функцій, їх зміни впродовж становлення особистості. Такий метод є складним у застосуванні через довготривалість та значні економічні витрати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 110 Повернутися на початок книги
