Вікова психологія
Розділ І Загальні питання вікової психології
1.1. Вікова психологія як наука
Предмет та завдання вікової психології
Індивідуальний розвиток людської психіки стартує на початку онтогенезу і проходить свої перші ступені в дитинстві. Людське дорослішання порівняно з дитинством у тварин є відносно найтривалішим. Воно становить четверту частину індивідуального життєвого шляху людини. За цей час індивід перетворюється на діяльну дорослу особистість.
Зміни, що
відбуваються в тілесному і психічному житті людини на різних етапах її
онтогенезу, визначаються природними й суспільними умовами в їх єдності. Ці
зміни мають закономірний, прогресивний характер, що виявляється в послідовності
вікових періодів розвитку: зародження життя дитини змінюється немовлячим віком,
його продовжує раннє дитинство, за ним, як відомо, йде дошкільний вік, що
змінюється молодшим шкільним, далі наступає стадія підлітка, яка закономірно
переходить у юність. За юністю ідуть періоди дорослості, що закінчуються
старістю.
Для кожного віку
характерними є певні взаємовідносини індивіда з суспільним середовищем,
особливості його психічної діяльності й фізичного стану. На з'ясуванні
динамічних прогресивних змін психіки людини впродовж її життя і спеціалізується
вікова психологія.
Виникнувши як
галузь психологічної думки, вікова психологія
наразі має значний обсяг накопиченої та систематизованої інформації, яка
широко використовується у повсякденній практиці, що дозволяє говорити про
існування вікової психології як окремої науки Це підтверджує ряд ознак:
• визначений предмет вивчення та змістовний понятійно- категоріальний апарат,
• система наукової інформації, яка містить зафіксовані та обґрунтовані закони та закономірності психічного розвитку людини,
• методи дослідження вікової динаміки психіки, вживані науковцями та практиками,
• напрацьовані та апробовані технології оптимізації змісту та механізмів психічного розвитку людини,
• функціонування відділів, лабораторій і інших науково-дослідних установ з проблем вікової психології.
Виходячи з того,
що предметом вікової психології є закономірності психічного розвитку
людини, він конкретизується в її завданнях:
|
Рис. 1.1. Завдання вікової психології |
При реалізації даних завдань перед науковцями постає ряд основних проблем вікової психології:
• співвідношення та механізми дії біологічного та соціального чинників психічного розвитку людини,
• проблема активності/пасивності індивіда в ході свого психічного розвитку,
• неперервний чи дискретний характер психічного розвитку людини,
• співвідношення кількісних та якісних онтогенетичних змін психіки,
• організований та стихійний характер впливу соціуму на становлення особистості.
Основні етапи розвитку вікової психології
Зародження знань з
проблематики вікової психології відбувалося в античності. При аналізі грецькими
філософами змісту поняття душі вже фігурували припущення про її динаміку
впродовж життя людини. Так, Геракліт (6-5 ст. до н.е.) вважав, що душа
розвивається, підкоряючись законам космосу, та з віком стає більш «сухою та
гарячою» у дорослої людини, що забезпечує її більшу поміркованість та мудрість.
Інший філософ, Демокріт (5-4 ст. до н.е.) порушив питання співвідношення біологічного та соціального факторів психічного розвитку. Він стверджував, що моральність людини не є її вродженим надбанням, а формується внаслідок виховання, вправляння. Ці засоби спрямовані навчити людину добре думати, добре говорити і добре працювати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 110 Повернутися на початок книги
