Вікова психологія
Психічний розвиток,
за думкою Л.І. Божович, супроводжується переживанням ряду вікових криз, в
кожній з яких фігурують особистісні компоненти:
|
Рис. 1.19. Зміст особистісних компонентів вікових криз за Божович |
Згідно позицій
корифея української психології Григорія Силовича Костюка, онтогенез людського
організму визначається біологічною спадковістю, джерело якої - генетичний
апарат людини, а онтогенез особистості - соціальною спадковістю. Ці дві
детермінанти тісно пов'язані в процесі становлення особистості.
Психічний розвиток,
згідно позиції Г.С. Костюка, характеризується якісними змінами особистості
дитини в цілому, що знаменують собою її прогресуючий рух від нижчих до вищих
рівнів структур психіки. Розглядаючи психічний розвиток і навчання в
діалектичному взаємозв'язку, вчений підкреслював, що психічний розвиток не
зводиться до простого нагромадження навчальних надбань, а являє собою цілісні
прогресивні зміни особистості, її поглядів на довкілля, почуттів, здібностей.
Онтогенетичний прогрес психіки виявляється
через її кількісні та якісні зміни. Стосовно кількісних змін у психіці, то вони
підготовлюють якісні, але самі їх не забезпечують. Структурне удосконалення, що
складає зміст цих якісних змін, розкривалося Г.С. Костюком як діалектична
єдність.
|
Рис. 1.20. Зміст якісних змін психічного розвитку за Костюком |
Рушійні сили психічного розвитку Г.С. Костюк вбачав у характерних для суб'єкта внутрішніх суперечностях. До числа базових суперечностей він відносив:
• розбіжність між виникаючими в суб'єкта новими потребами і наявним рівнем володіння засобами їх задоволення;
• невідповідність досягнутого людиною рівня особистісного розвитку займаному нею місцю в системі суспільних відносин, виконуваним нею функціям;
• суперечність між тенденціями до інертності та стерео типізації, з одного боку, і до рухливості, мінливості особистості з іншого.
Педагогічні впливи, відзначав Г.С. Костюк, повинні сприяти, з одного боку, розв'язанню суб'єктом його внутрішніх суперечностей у потрібному для суспільства напрямку і, з іншої, виникненню нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток. Актуалізація внутрішніх суперечностей спонукає особистість до саморуху. Підтверджуючи ідеї Л.С. Виготського щодо випереджаючого характеру навчання стосовно психічного розвитку, Костюк уточнював, що навчання не лише сприяє розвитку, а й залежить від нього. Базуючись на здобутках психічного розвитку, навчання веде за собою розвиток.
1.5. Вікова періодизація психічного розвитку людини
Проблема здійснення вікової періодизації психічного розвитку. Одиниці
поділу онтогенезу
Однією з найбільш вживаних категорій вікової психології є вік. Це поняття тлумачиться як тривалість життя людини, але може вживатись і для позначення конкретного відрізку життя, як синонім вікового періоду.
В психології розрізняють хронологічний вік - кількість прожитих людиною років від її народження, та психологічний вік - рівень розвитку психіки і світосприймання.
Оскільки психічний розвиток є дискретним, то постає питання розподілу онтогенезу людини на певні вікові відрізки - створення вікової періодизації психічного розвитку.
Це питання є дуже давнім за своїм походженням, так як перші спроби укладання періодизації життя людини за психологічними ознаками були здійснені ще в періоді античності, коли психологія розвивалась у складі філософії. Впродовж становлення психології продовжувалось розв'язання цієї проблеми, проте соціальні зміни та динаміка наукових парадигм породжували появу нових критеріїв для розподілу онтогенетичного розвитку психіки людини.
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 110 Повернутися на початок книги
