Вікова психологія
При розгляді питання
детермінації психічного розвитку людини фігурують поняття «фактори» і «умови». На фоні типових,
загальних для всіх людей факторів психічного розвитку проявляються специфічні
умови становлення особистості. Так, загальний фактор - соціальне середовище -
проявляється через конкретні умови соціалізації певного індивіда, зокрема
впливу його родини, психологічного мікроклімату в ній, характеру стосунків,
змісту сімейного виховання тощо.
Виокремлюються такі фактори
психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої
особистості.
|
Рис. 1.8. Фактори психічного розвитку людини |
Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
На основі взаємозв'язку психічного розвитку людини зі зростанням і дозріванням її організму розгортається дія першого фактору становлення особистості - біологічної основи.
Біологічний фактор психічного розвитку людини формується і вступає в дію ще до народження дитини, тому вважається основою, підґрунтям для розгортання психічного розвитку. Даний фактор включає в себе:
• спадковість (якості, передані індивіду від батьків через генотип),
• природжені ознаки (особливості внутрішньоутробного розвитку дитини та процесу її народження),
•
результати
дозрівання нервової системи (зростання та формування зв'язків аксонів та
дендритів, мієлінізація нейронів).
|
Рис. 1.9. Компоненти біологічного фактору психічного розвитку |
Спадковість розглядається як
здатність живих організмів відтворювати свої родові ознаки. Механізм передачі
спадковості - генотип. Для психіки спадковість в першу чергу дає сприятливі вияви - будова мозку,
його функції, здатність до формування свідомості, однак іноді мають місце і несприятливі ознаки - соматичні
та психічні хвороби та відхилення.
Про роль спадковості у розвитку здібностей і характерологічних рис особистості зазвичай судять у щоденному житті і в наукових дослідженнях за схожістю цих властивостей у дітей і батьків. Так, зроблено ряд спроб виявити, якою мірою діти бувають схожі на своїх батьків, наприклад, своєю здатністю навчатися, розумовим розвитком і спеціальними здібностями. Здобуті статистичні дані показали, що є значна, але далеко не повна схожість між дітьми і батьками. Проте ці дані тільки констатують наявність схожості, що є результатом розвитку, в якому беруть участь і природні і суспільні фактори. Питання про їх співвідношення знаходиться в полі наукових досліджень, оскільки потребує подальшого з'ясування.
Природжені ознаки - нейропсихічні особливості, що формуються під час пренатального розвитку дитини та впродовж її народження. Вони в цілому дають сприятливі засади для психічного розвитку - тип ВНД, задатки; до несприятливих виявів відносяться хвороби та відхилення, зумовлені порушеннями пренатального розвитку й/чи народження дитини. Між спадковістю та природженими ознаками існує складний зв'язок - спадковість не тотожна вродженим задаткам, а стає підґрунтям для їх формування.
Однією із
природжених ознак є задатки. Вони позначаються на динаміці вироблення нових
мозкових механізмів, створюють більш чи менш сприятливі внутрішні умови для
успішного засвоєння людського досвіду, оволодіння суспільними цінностями в
певних галузях і тим самим для формування здібностей та інших психічних
властивостей особистості. Але задатки самі не визначають їх змісту і структури.
Дозрівання
нервової системи відбувається від народження дитини до
підліткового віку (перші 10-12 років життя). Воно виявляється у зростанні
нейронних закінчень мозку - аксонів та дендритів та ускладненні зв'язків між
ними (на рівні психіки це забезпечує накопичення й обробку інформації), і
мієлінізації нейронів - покритті їх ізолюючою оболонкою (відповідним психічним
наслідком є зростання регуляції поведінки й емоцій індивіда).
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 110 Повернутися на початок книги
