Головна
     

Загальна психологія

2) деструктивний—ускладнення проблеми, погіршення си­туації для особистості, причому останніх значно більше. Надамо опис типових механізмів психологічного захисту.

Рис. 3.2.8. Конструктивні механізми психологічного захисту

 

Компенсація—досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе («... Не везе в навчанні, повезе в коханні»).

Сублімація — переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

Існують також деструктивні механізми психологічного за­хисту:

Рис. 3.2.9. Деструктивні механізми психологічного захисту

 

Витіснення — штучне забування людиною травмуючих спо­гадів через їх перехід у несвідоме.

Проекція — приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переко­нує, що навколо всі — брехуни, то вона сама часто говорить неправду).

Заміщення — перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не ма­ючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та — дітей, вони лупцюють домашніх тварин).

Регресія — повернення до дитячих форм поведінки, «впа­дання в дитинство» (при сварці дорослих вони «надуваються» і не розмовляють, пияцтво чоловіків чи гонки на великій швид­кості тощо),

Формування реакції — захист від заборонених, неприйнят­них імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує непри­язнь і навпаки),

Раціоналізація — наведення для себе псевдорозумної аргу­ментації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмач­ний),

Втеча — уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Основною функцією психологічного захисту є «відмежування» сфери свідомості від негативних, травмуючих особистість пере­живань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь-якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків тощо.

Підбиваючи підсумки, слід ще раз наголосити на тому, що самосвідомість — не першочергова даність, притаманна люди­ні, а продукт розвитку. При цьому самосвідомість не має своєї окремої від особистості лінії розвитку, а включається як сто­рона в процес її реального формування. В ході цього розвитку, по мірі того, як людина набуває життєвий досвід, перед нею від­криваються все нові сторони буття, здійснюється глибоке пере­осмислення життя. Даний процес його переосмислювання, що проходить через все життя людини, утворює найпотаємніший основний зміст її сутності, визначає мотиви її дій і внутрішній зміст тих задач, які вона вирішує в житті.

3.3. Діяльність

Активність і діяльність. Поняття про діяльність, її функції

Загальною характеристикою живих істот є їх активність. Саме активність забезпечує підтримку життєво важливих зв'язків усіх істот з навколишнім світом. Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі. Активність людини зумовлена по­требами, які формуються в суспільстві в процесі виховання.

Активність людини є джерелом її розвитку, визначає діяль­ність і є її рушійною силою. Принципова відмінність між цими поняттями полягає в тому, що діяльність виходить із потреби в предметі, а активність — із потреби в діяльності. До того ж, ак­тивність начебто передує діяльності в часі: до початку діяльності ми активно вибираємо, що саме бажано, вільно плануємо, дума­ємо, за допомогою яких засобів чогось досягти. Але активність не тільки передує діяльності, а й «супроводжує» її протягом усього процесу. Не можна уявити оптимальну діяльність, позбавлену активності.

 

1  ... 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53  ... 87 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту