Загальна психологія
Розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом (четвертий підхід) (Рис. 1.1.1):
|
|
Предмет і завдання психології як науки
Сьогодні психологія як наука має своїм предметом вивчення - загальні закономірності роботи психіки людини.
З даного визначення виходять наступні судження про природу і механізми прояву психіки. По-перше, психіка — це властивість лише живої матерії. Причому не просто живої матерії, а високооорганізованої живої матерії (такої, яка наділена специфічними органами, що обумовлюють можливість існування психіки).
По-друге, головна особливість психіки полягає у здатності відображати об'єктивний світ, що означає те, що високорга- нізована матерія, яка наділена психікою, володіє здатністю отримання інформації про оточуючий її світ. В той самий час отримання інформації пов'язане із створенням цією матерією певного психічного, тобто суб'єктивного за своєю природою та ідеалістичного (нематеріального) за своєю суттю образу, який з певною мірою точності є копією матеріальних об'єктів реального світу.
По-третє, та інформація з оточуючого світу, яка отримується живою істотою, є основою для регуляції внутрішнього середовища живого організму і формування його поведінки, що в цілому визначає можливість відносно тривалого існування даного організму в постійно змінюваних умовах середовища існування. Отже, жива матерія, яка наділена психікою, здатна реагувати на впливи об'єктів та зміни зовнішнього середовища.
То ж, психіка виконує такі функції:
|
Рис. 1.1.2. Функції психіки |
Для того, щоб скласти більш чітке уявлення про те, що таке «психі ка», необхідно розглянути психічні явища — факти внутрішнього, суб'єктивного досвіду людини (наші думки, бажання, почуття).
|
Рис. 1.1.3. Форми прояву психіки |
Психічні процеси — це різні форми чи види взаємодії внутрішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. Психічні процеси є компонентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемічними, розумовими, вольовими та ін.). До психічних процесів відносяться: пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява) та емоційно- вольові (емоції, почуття, воля).
Психічні стани — це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний період часу. Причому більшість із них існує без чіткого усвідомлення відображеного предметного змісту. До психічних станів відносять бадьорість, втому, апатію, депресію, ейфорію, відчуження, нудьгу, страх, відчай, сум тощо. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів.
Психічні властивості — сталі психічні утворення людини, що формуються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання. Наприклад, на ґрунті будь-якого психічного процесу (відчуття, сприймання, пам'яті, уяви, мислення й волі) можуть виявитися такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнятливості, уважності, емоційності, балакучості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо. Так, до психічних властивостей особистості відносяться: темперамент, характер, здібності.
Рівень розвитку властивостей особистості, особливості розвитку психічних процесів і переважаючі психічні стани визначають неповторність людини, її індивідуальність.
Психологія спрямована на вирішення таких завдань:
- вивчення законів психічної діяльності;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 87 Повернутися на початок книги
