Основи культурології
Особливості давньогрецького культу зумовлювалися сприйняттям богів як могутніх, але зрозумілих істот, що в обмін на жертвоприношення мали виконувати людські прохання. В жертву богам приносились як різні продукти, так і тварини (котрі мали бути бездоганними), а іноді, хоча й дуже рідко - люди. Релігійні обряди також включали покладання вінків на вівтарі, прикрашення ними статуй богів, співи священних гімнів чи молитов. Важливе місце займали полісні культи, котрі сприймалися як загальнонародна державна справа (наприклад, панафінеї). У Давній Греції, на відміну від Давнього Єгипту, жерці не були відокремленою привілейованою кастою і фактично були держаними службовцями, що підкорялися законам, обов'язковим і для інших громадян. Вони не навчали релігії, не створювали богословських праць, хоча й мали певний вплив в суспільстві.
У Давній Греції вшановувались жерці, котрі здійснювали пророкування майбутнього від імені богів. В особливих святилищах - оракулах боги через жерців давали відповіді на запитання людей. Найбільш прославленим було святилище Аполлона в Дельфах, біля підніжжя гори Парнас. Біля ущелини в скелі, звідки виходили одурманюючі випари, сиділа жриця Аполлона піфія, що під впливом випарів починала промовляти незв'язні слова, які вважалися звісткою від самого бога щодо майбутнього. Ці слова потім витлумачувалися іншими жерцями для відвідувачів. Тим самим Дельфійські жерці мали великий авторитет, могли серйозно впливати на події і навіть втручатися в державні справи.
В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християнства релігія стародавніх греків остаточно відкидається.
15.2.3. Релігійні вірування давніх римлян
Давньоримська релігія має ряд спільних рис з давньогрецькою, що обумовлено частково схожими історичними умовами та прямим впливом, в той же час відрізнялася певною своєрідністю.
Найдавнішим витоком релігійних вірувань та обрядів римлян була сімейно-родова релігія. Римляни вірили в душі померлих - мани, які вважалися покровителями сім'ї та роду, в пенатів (від penus - провізія, запаси їжі) - домашніх духів-оберегів, у ларів - духів-покровителів (lares familiaris - духи сім'ї, lares регтагіпі - духи мореплавства, lares militares - духи військових). У кожного члена сім'ї був свій геній, котрий вважався виразом сили даної людини, його енергії і здібностей. Усіма домашніми шанувався геній батька - genius domus. Сімейно-родовий культ був пов'язаний у римлян також з архаїчним вшануванням вогню, який пізніше набув загальнодержавної форми.
Також здавна римляни шанували різних богів, наприклад, Юпітера - бога неба, світла, володаря погоди і дощу, носія перемоги; Юнону - дружину Юпітера. Багато з богів за своїм походженням були пов'язані з землеробськими культами. Так, наприклад, Марс вважався богом війни, однак був також покровителем землеробства та скотарства; Венера, богиня любові й краси, у той же час вважалася божеством садівництва й виноградарства; Мінерва - богиню родючості, покровительку мирної праці, наук і мудрості, а також ремесел, медицини і мистецтва. Крім того, римляни населяли весь світ, усі предмети і явища численними дрібними божествами і духами, широко практикували ворожіння і різноманітні магічні дії.
У створенні початкової староримської релігії величезна заслуга належить одному з царів Риму - Нумі Помпілію, який вирішив підкріпити дію права і закону опорою на страх перед богами. Він встановив порядок жертвоприношень, заснував посаду верховного жерця бога Юпітера, призначив жерців богів Марса і Квіріна, посаду понтифіка, який мав наглядати за здійсненням жертвоприношень, тобто започаткував впорядкування культу, формальна сторона якого пізніше набула у давньоримській релігії особливого значення. Римляни вважали дуже важливим старанне дотримання всіх обрядових норм і встановлених формул, оскільки найменше порушення їх у діях чи словах, зокрема, у вимовлянні імені бога, могло розсердити бога, і тоді весь обряд втрачав дієвість. Тому усі звернення до богів, магічні формули, заклинання, були чітко унормовані: причому їх применшення вважалося зневагою до того божества, до якого в даний момент зверталися, а їх перебільшення
1 ... 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 128 Повернутися на початок книги
