Основи культурології
Вовна, на виробництво якої насамперед було зорієнтоване англійське сільське господарство, і бавовна, що поступала головним чином із Індії, стимулювали розвиток текстильної промисловості, що стала основною галуззю національної промисловості. З другої половини XVm ст. різко зростає попит на промислові товари. Населення країни, особливо населення міст, різко збільшувалося. Учорашні селяни і ремісники, які головним чином займались натуральним господарством і виробляли все необхідне для себе самі, переселившись у міста, і, включившись у загальну систему розподілу праці, стають головними споживачами промислових товарів. Крім того, англійські промисловці невпинно розширяли ринок збуту за кордоном, головним чином у колоніях.
У другій половині XVrn ст. попит на вироби англійської промисловості настільки виріс, що мануфактурне виробництво, засноване на ручній праці, вже було не у змозі його задовольнити. Нагальна потреба у пошуках шляхів підвищення продуктивності праці призводить до промислового перевороту. Були винайдені механічні станки і паровий двигун, які докорінно змінили роль основного виробника у процесі виробництва. Відтепер вона полягала у контролі і налагодженні машини, яка була здатна замінити кілька сотень робітників. На зміну мануфактурі приходить фабрика, починається широке застосування машин у виробництві. Англія стає однією з перших країн, що перейшли до науково-технічної культури, а її промисловий потенціал дорівнював потенціалу решти всіх країн світу. На відміну від Англії, у більшості країн континентальної Європи буржуазні перетворення здійснювались надто повільно. Феодальна система тут майже не зазнала змін і ядром її, як і раніше, залишалась воєнна економіка, яка була цілковито підпорядкована потребам абсолютистських режимів. У Франції напередодні революції 1789-1794 рр. видатки на армію складали дві третини державних витрат. Значна частина витрат - близько десяти відсотків - йшла на утримання королівського двору. Звичайно, що така система могла існувати виключно за рахунок надзвичайно високих податків з населення. Причому духовенство та дворянство було звільнене від сплати податків, і весь тягар лягав на податний третій стан, до якого, окрім селян та ремісників, входила також буржуазія, що тільки-но народжувалась.
Надмірна централізація як головна умова безперебійного збору податків для утримання сильної абсолютистської влади стає тепер гальмом на шляху розвитку капіталістичних відносин. В епоху Нового часу інтереси національних економік вже не потребували центральних урядів. Тому саме в Італії, а згодом і Німеччині, де процес формування національних держав був призупинений, має місце значне пожвавлення економіки, виникають багаті ганзейські центри із статусом «вільного міста».
12.4. Основні мистецькі напрями Нового часу
Криза гуманізму епохи Відродження, що пов'язана з виникненням нових буржуазних відносин і формуванням нового індивідуалістичного мислення в епоху Нового часу, породила численні стилі і напрямки мистецтва, причому кожне століття мало свої провідні течії.
Для XVII століття найбільш широкими і впливовими напрямками мистецтва виступають бароко і класицизм, складні і суперечливі за своєю природою.
Стиль бароко (італійське слово «бароко» означає буквально «дивовижний», «химерний») виникає наприкінці XVI століття, хронологічно належить двом епохам - Відродженню і Новому, охоплює період з XVII до XVIII ст. і був розповсюджений, перш за все, в Італії, потім - у Фландрії, Іспанії, на півдні Німеччини, в Австрії, Росії та в Україні. Мистецтво бароко має специфічні риси: культ прекрасного тіла; динамізм, емоційність; різкі контрасти кольорів; асиметрія, неясність простору; скульптура підпорядкована загальному декоративному оформленню; декоративне домінує над конструктивним; багате внутрішнє оздоблення.
1 ... 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 ... 128 Повернутися на початок книги
