Основи культурології
Загального значення поняття «культура» набуло в XV-XVI столітті, а широко вживаним стає в добу Просвітництва. За умов промислового розвитку та товарного виробництва на перший план виступає залежність людини від засобів виробництва, а не від природних сил. У той час під культурою розумілися всі здобутки людської діяльності, передусім, знання, наука, мистецтво тощо. В понятті «культура» закріплюється смислова подвійність: культура тлумачиться і як штучне, неприродне, породжене людською діяльністю, і, разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов'язаний з людським духом.
У XVIII столітті в літературі починають вживатися два самостійних, протилежних за значенням поняття: «культура» і «натура» (природа); з часом смислове навантаження поняття «культура» зростає.
ХХ століття визначається багатоманітністю філософських та наукових дефініцій культури, у яких як основоположні закріплюються ті чи інші її ознаки. Більшість трактувань культури пов'язано з іменами видатних філософів, соціологів, істориків, етнографів. Зокрема, Е. Тейлор розуміє культуру як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та інших здібностей та навичок, набутих людиною як членом суспільства; Х. Ортега-і-Гасет вбачає в культурі соціальні форми і способи облагороджування біологічних потенцій людини; К. Маркс визначає культуру як уречевлені сутнісні сили людини; для М. Гайдеггера культура являє собою умову і спосіб реалізації верховних цінностей шляхом культивування вищих людських якостей; згідно з П. Гуревичем, культура - це усвідомлена робота духу з удосконалення всього, що оточує людину; Г. Францев визначає культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей; у Е. Маркаряна культура виступає способом людської діяльності.
Отже, можна вважати, що культура - поняття суто антропологічне, сутнісно пов'язане з феноменом людини.
З огляду на окреслену ситуацію доцільно виділити такі групи визначень поняття «культура» як найбільш поширені в науковій літературі:
- соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації й формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: «культура - це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організують соціальні зв'язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду» (В. Бекет);
- аксіологічні (аксіологія - філософське вчення про природу цінностей) підкреслює, що культура є сукупністю матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності;
- онтологічні (онтологія - філософське вчення про буття) розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Тут культура постає не перспективою людського життя, а формою існування, реальністю, за якою наступає межа людської присутності у світі. Культура - це спосіб буття людини.
Категорія «цивілізація»
До основних культурологічних категорій входить також категорія «цивілізація». Проте слід зазначити, що використання категорії цивілізація в контексті різних культурологічних традицій та методологічних підходів визначається варіативністю. Така ситуація зумовлена відсутністю в сучасній теорії чіткого розмежування понять культура і цивілізація. Існує навіть декілька варіантів трактування категорії цивілізації в плані співставлення її з категорією «культура». Загальновизнано, що співвідношення понять культура і цивілізація є досить дискусійною проблемою.
Як культурологічні категорії поняття «культура» і «цивілізація» мають довгу історію становлення, що вважається своєрідним свідченням їх багатозначності та глибини змісту. Традиційно розгляд історії становлення цих понять починають з античних часів, хоча як наукові вони вперше були використані в добу Просвітництва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 128 Повернутися на початок книги
