Головна
     

Основи культурології

Але ні в Античні часи, ні в епоху Відродження, ні в Новий час проблеми культури не розглядалися як самостійна сфера науково­го дослідження. Це було зумовлено як низкою світоглядних фак­торів, так і недостатнім рівнем розвитку знань про світ та людину в цілому. Тільки після критичного переосмислення європейськи­ми просвітителями культурної спадщини попередніх історичних епох відбулося усвідомлення того, що вивчення культури є однією із найважливіших проблем наукового знання. З кінця XVIII ст. зростає потяг учених ряду європейських країн до вивчення власної народної культури у зв'язку з розвитком націй та формуванням на­ціональної свідомості.

Отже, початок становлення культурології припадає саме на епоху Просвітництва, коли культуру було визначено як особли­ву соціальну сферу, а поняття «культура» отримало статус однієї із основних категорій філософії історії. Вольтер, Тюрго, Кондорсе пов'язали проблеми культури з освіченістю і вихованістю люди­ни. При цьому культурність, цивілізованість Європи протистав­лялась «дикості», «варварству» первісних народів. Тим самим закладались основи лінійного розуміння розвитку культури, коли Європа розглядалась як взірець для інших народів, незважаючи на те, що одночасно лунали і заклики «повернутися назад до приро­ди» (Ж.-Ж. Руссо).

У цей же час було розроблено перші культурологічні концепції, у межах яких було визначено коло основних проблем та напрямки досліджень майбутньої теорії культури. Насамперед, це проблеми співвідношення культури і цивілізації, кризи культури, питання щодо структурних елементів культури, діалогу різних культур.

Кінець XVIII століття стає визначальним для становлення культурологічної теорії - саме в цей період проблеми культурного розвитку набувають особливого звучання в контексті філософських досліджень. Філософи почали розглядати культуру як особливу структурну цілісність, що визначає суспільство з точки зору його духовного потенціалу. Значне місце, зокрема в німецькій класич­ній філософії, набуває ідея розуму як підґрунтя культури. Саме в такому контексті розглядали культуру Гердер, Кант, Шеллінг, Ге­гель.

У XIX ст. обсяг нагромаджених знань про культуру досяг такого рівня, коли стало необхідним їх теоретичне оформлення згідно з ви­могами наукового мислення. Починають виникати перші концепції культури, що пояснюють її формування, механізми її функціонуван­ня, позначаючи ту межу, коли можна говорити про культурологію як науку. Суттєвий внесок в осмислення феномену культури зроби­ли представники різних філософських шкіл, зокрема - марксизму, «філософії життя». Завдяки роботам А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, К. Маркса культуру почали розглядати як особливий феномен, що характеризується власними законами розвитку. Ф. Ніцше відкри­ває за аполонівським світом міри і гармонії хаотичний і безмірний світ діонісійський. Саме в цей час сформувався новий напрямок до­сліджень - філософія культури.

Нового звучання культурологічна проблематика набула на зла­мі XIX-XX століть, коли людство вперше відчуло реальну загрозу власному існуванню на Землі. Сучасне розуміння культури скла­дається як осмислення кризи культури, неможливості гармонії людини і природи. Відбувається відмова від пошуку раціональних підстав цієї гармонії.

Після завершення Другої світової війни стало очевидним, що міжнародне співтовариство повинно вирішити ряд глобальних про­блем, які впливають на життєві інтереси всього людства в цілому:

-         збереження і зміцнення миру, запобігання загрози війни із застосуванням зброї масового знищення;

-          подолання екологічної кризи, пов'язаної з катастрофічними наслідками людської діяльності;

-         установлення справедливого порядку в економічних відно­синах між народами;

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  ... 128 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту