Основи культурології
3.3. Хвильова модель культурного розвитку
Слід зазначити, що окрім еволюціонізму та циклізму в культурології виділяють хвильову модель історичного розвитку, в основі якої - своєрідне поєднання ідей еволюціонізму та циклізму.
Хвильова модель розвитку культури була розроблена Питиримом Сорокіним (1889-1960). Беручи за основу ціннісний підхід і визначаючи у відповідності з ним культуру як «єдність..., усі складові частини якої пронизані одним основоположним принципом, виражають одну і головну цінність», Сорокін виділяє періоди чуттєвого і надчуттєвого світосприйняття, що змінюють один одного. Залежно від того, яка цінність домінує, він поділяє всі культурні надсистеми на три типи: ідеаціональний, чуттєвий та ідеалістичний. Якщо переважає ідеаціо- нальна культура, то вищою цінністю в ній стає Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення. Прикладами такого типу є середньовічна культура, культура брахманської Індії, буддійська і лаоїстська культури, грецька культура з VIII до кінця VI століття до н.е.
У чуттєвій культурі переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком. Формування її починається в XVI столітті і досягає свого апогею в середині XX століття. Цінності релігії, моралі, інші цінності ідеаціональної культури витісняються немовби на периферію суспільної свідомості і набувають відносного характеру: вони або заперечуються, або люди до них зовсім байдужі. У такій культурі пізнання стає еквівалентом емпіричного знання, представленого природничими науками, які витісняють релігію, теологію і навіть філософію.
Ідеалістична система культури, на думку П. Сорокіна, займає серединне положення між ідеаціональною і чуттєвою. Її цінності - це цінності розуму, що раціоналізує об'єктивну реальність. Прикладом може служити західноєвропейська культура XIII—XIV сторіч, а також давньогрецька культура V - IV ст. до н.е. Теорія культури П. Сорокіна є однією із найавторитетніших у культурологічній теорії.
3.4. Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
Останнім часом усе більш популярним стає синергетичний підхід. Синергетика - це новий напрямок міждисциплінарних досліджень, об'єктом якого є процеси самоорганізації в різних системах: фізичних, хімічних, біологічних, кліматичних тощо. Засновниками цієї науки є бельгійський вчений, лауреат Нобелівської премії з хімії І.Р Пригожин та німецький фізик Г. Гакен. Синергетичний підхід застосовується і в культурології для дослідження історико-культурних реалій, даючи плідну можливість по-новому розкрити механізми соціокультурних змін. Згідно із цим підходом, культура постає як нерівноважна відкрита нелінійна самоорганізуюча система. Нелінійність системи означає множинність шляхів її еволюції. У процесах самоорганізації виявляється амбівалентна природа хаосу, який може виступати як руйнуючим, так і творчим началом. У ситуаціях, коли система досягає певного критичного рівня, вона стає нестійкою - у ній виникає як мінімум два і більше можливих напрямків розвитку, станів-атракторів. Цей стан системи називається точкою біфуркації або поліфуркації. І. Пригожин підкреслював, що поблизу точок біфуркації випадковість, окремі малі флуктуації, випадковість можуть відігравати досить суттєву і навіть визначальну роль у визначенні долі системи. Синергетика формує уявлення про альтернативність, поліваріантність шляхів розвитку складних систем. Це потенційно дає можливість вибору таких варіантів подальшого розвитку культури, які відповідали б цілям і інтересам людства і не були б згубними для природи.
Таким чином, якщо у ХІХ столітті конструктивною основою світогляду виступала біологічна наука (на її основі, наприклад, сформувався еволюціоністський погляд на культуру), то сьогодні подібну роль виконують математичні моделі, що розробляються в рамках синергетики. Вони вносять нове розуміння у можливості поведінки складноорганізованих систем, у тому числі і культури, і можливих способів управління ними.
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 ... 128 Повернутися на початок книги
