Основи культурології
Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
1.1. Історія становлення культурологічної думки
Усистемі сучасного наукового знання культурологія належить до кола гуманітарних наук. Культурологія як спеціальна наукова дисципліна склалася тільки у ХХ столітті. Однак протягом тривалого часу (а особливо з кінця XVIII століття) різні гуманітарні науки, як ті, що мали давню історію, так і ті, що тільки-но виокремлювалися в Новий час як самостійні сфери наукової рефлексії, розробляли широкий спектр специфічно культурологічної проблематики. Ідеї й концепції, висунуті й обґрунтовані представниками різних наукових традицій протягом попередніх століть, утворили історичний фундамент сучасної культурології. Формування культурології як науки пов'язано, перш за все, з багатими традиціями європейської історії філософії.
Перші роздуми про культуру належать ще давнім грекам. Давньогрецькі історики вже принаймні з VI-IV століть до н.е. починають цікавитися записами і розповідями мандрівників, купців, учасників військових походів та посольств. Так, ще грецькому історикові Геродоту належать перші розгорнуті описи країн та народів відомого йому світу, їх повсякденного життя, звичаїв та вірувань, їх політичного устрою. Звісно, що тут ще не йшлося про систематичний та послідовний опис культур. Рівень наукового мислення ще не дає змоги належним чином відокремити справжні знання від вигадок та міфологічних уявлень, але тут маємо багато цікавих спостережень, нагромаджений великий історико-культурний матеріал.
У той же час грецькі філософи вже говорили про існування особливого, створеного людиною світу, який є незалежним від світу природи, тобто розрізняли природу - «фюсис» і людські установлення - «номос». При цьому греки не лише відрізняли культуру від природи, а й прагнули теоретично обґрунтували спосіб життя, в основі якого була установка на самовизначення і «автаркію» - свободу і самостійність індивіда, який здатний, спираючись на розум, «жити за природою». Давні греки ще не мали терміну «культура» і використовували термін «пайдея» - формування людини. Мислителі Давнього Риму зробили наступний крок у розвитку культурологічного вчення. Вони ввели сам термін «культура» та сформулювали ідею про взаємозв'язок між процесами культурного розвитку і вихованням людини. У подальшому, з поширенням контактів еллі- но-римської цивілізації з різними країнами внаслідок військової експансії та торговельних відносин, античні історики продовжують традицію висвітлення різних культур. Знання інших культур мало неабияке практичне значення для державних утворень імперського типу, оскільки управління іншими народами передбачає достовірні уявлення про їх соціальний устрій, вірування, звичаї.
Середньовіччя дещо втрачає традицію об'єктивного висвітлення інших культур, оскільки на перший план виходить міфологізова- ний опис чужих народів, що перебувають поза межами християнського світу. Хрестоносцям, що йшли звільняти Гроб Господній, важливо було підкорити країни ісламу та запроваджувати власні порядки, не звертаючи уваги на специфічну культуру аборигенів. Але розвиток торгівлі та потреба в політичних контактах стимулювали мандрування на Схід, і у звітах Марко Поло, Афанасія Нікіті- на та інших мандрівників ми бачимо багато цікавих відомостей про культуру інших країн.
Значні досягнення в осмисленні культури належать гуманістам епохи Відродження. Саме вони прагнули визначити ідеал культурної людини та обґрунтувати ідею культурної наступності. Послідовниками ренесансних гуманістів стали філософи Нового часу, які поставили питання про критерії культурного прогресу, досліджуючи зв'язок між культурою і наукою. З відкриттям Америки та морського шляху до Індії знання про культури народів світу почало зростати великими темпами. До військово-політичної та торговельної експансії країн Європи як чинників, що стимулювали зростання культурологічних знань, додається інтенсивна місіонерська діяльність католицької церкви, зацікавленої в поширенні свого впливу серед інших народів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 128 Повернутися на початок книги
